Цікаві факти про Марину Цвєтаєву

Марина Цвєтаєва пройшла війну і голод, написала багато віршів про любов і смерть, та все ж наклала на себе руки. Марина почала писати вірші ще в 6 років. Вона вміла це робити на різних мовах. Крім російської вона знала ще французьку та німецьку. Її сім’я часто жила за кордоном (в Італії, Швейцарії, Німеччині) і Цвєтаєва могла вільно спілкуватися будь-якою мовою. Мати мріяла про те, щоб Марина стала відомою піаністкою. Цвєтаєва вміла грати, але поезія її приваблювала більше. У Марини була рідна сестра — Анастасія. Вони вчилися в одній приватній жіночій гімназії. Анастасія теж вибрала творчий шлях в житті, але писала вона не вірші, а прозу. Свою першу збірку віршів «Вечірній альбом» поетеса опублікувала за свої гроші в 1910 році. Ці вірші були любовним листом людині, якій вона боялася зізнатися в почуттях. Марина хотіла вийти заміж за того, хто подарує їй улюблений камінь. Свого майбутнього чоловіка вона зустріла під час відпочинку на морі. У день їхнього знайомства чоловік, який нічого не підозрював, підніс їй сердолік, знайдений на пляжі. У житті Марини Цвєтаєвої була велика кількість бурхливих романів.

Серце Цвєтаєвої завжди належало одному чоловікові — Сергію Ефрон. Він став її чоловіком і батьком дітей. Вони познайомилися в Криму. Там Марина відпочивала у Максиміліана Волошина, а Сергій приїхав, щоб трохи підлікуватися від сухот. Марина Іванівна навчалася у французькій Сорбонні. Одного разу у поетеси був роман з жінкою — Софією Парнок, яка була перекладачкою і теж писала вірші. Їй Цвєтаєва присвятила чимало рядків в своїх збірках. Ефрон дуже важко переживав її нове захоплення, однак, все-таки пробачив дружину, коли вона в 1916 році повернулася в сім’ю

 Першою дитиною Цвєтаєвої була дівчинка. Її назвали Аріадною (скорочено Алей). Народження дочки розчарувало поетесу, так як вона хотіла сина. Другий раз у поетеси знову з’явилася дівчинка. Ірочка прожила всього 3 роки і померла в притулку. Коли Ефрон брав участь в обороні Криму, Цвєтаєва жила в Москві з двома дітьми на руках. Грошей на харчування у сім’ї в той важкий час не було, тому поетеса продавала свої особисті речі, щоб купити їжу. Від розпачу вона віддала обох дочок в притулок. Старшу вона незабаром забрала, а молодша загинула там від голоду. У Цвєтаєвої була незвичайна пристрасть до імен. Вона вважала, що від них залежить доля людини. Свого довгоочікуваного сина Марина назвала Георгієм, хоча вважала що «й» в імені забирає мужність. На цьому наполіг її чоловік.

Під час Другої світової війни Марину евакуювали в Елабугу. Там вона прожила останні дні свого життя. При переїзді Пастернак допоміг їй перев’язати речі мотузкою, на якій потім Цвєтаєва і повісилася. Цвєтаєва залишила після себе 3 передсмертні записки. У першій було написано, щоб Асєєви забрали до себе Георгія (Мура, як називала його Марина).

Другу вона адресувала до «евакуйованих», просячи їх перевірити, чи добрався Георгій до Асєєвих і чи не похована вона жива. Третя записка містила звернення до сина, в якому вона просила вибачення і говорила, що заплуталася. На початку 90-х Алексій II все-таки дав благословення, і Цвєтаєву відспівали, хоча самогубці не визнаються церквою.