Цікаві факти про Еміля Золя

У юності Золя був романтиком. Він пристрасно любив поезію і сам писав вірші. Після того, як він не зумів скласти випускні іспити, цей сором'язливий юнак-поет швидко втратив свою невинність. Безробіття змусило його жити "у притулку, заповненому вошами, злодіями і повіями". Історія про те, що він рятувався від голоду тільки тим, що їв горобців, спійманих їним на даху, є деяким перебільшенням, але все ж показовим для опису тієї убогості, в якій він тоді жив.

У 1871 році він опублікував перший зі своїх романів, де він виклав свою теорію натуралізму, в якій стверджував, що всі дії і вчинки людини зумовлені її спадковістю і навколишнім середовищем. Після публікації одного з "непристойних" бестселерів Золя з'явився цілий "маніфест" якогось анонімного автора, в якому стверджувалося, що "розбещеність і порочність" письменника викликані його імпотенцію.
Золя був надзвичайно нервовою і чутливою людиною з "тонкими, рухливими, дивно виразними руками" і настільки ж виразним великим носом. Золя був короткозорий і шепелявив, але у нього був прекрасний тенор. Золя був солідним бородатим чоловіком середнього зросту, на обличчі якого начебто б навічно застигло меланхолійний вираз. Золя знав толк в їжі і в 40-річному віці важив більше 100 кілограмів, але в 1887 році став дотримуватися суворої дієти, повністю відмовившись від вживання вина, і зумів схуднути.
У юності Золя закохався в Луїзу Солярій, сестру свого друга. Їхні стосунки, поза всяким сумнівом, були романтичними і чисто платонічними, оскільки Луїзі ледь виповнилося 12 років, коли 18-річний Золя вже виїхав до Парижа.
Роки, проведені Емілем у притулках, дали йому можливість досить близько познайомитися з сексуальною стороною життя. Деякі з його біографів навіть стверджують, що якийсь час він жив з повією, яка покинула жебрака письменника відразу ж, як тільки знайшла собі багатшого партнера.
У 25-річному віці Золя почав залицятися до красуні Александріни , яка була старша за нього на рік і працювала швачкою. Біографи вважають, що їх познайомив Сезанн, який був тоді коханцем Александріни. За іншою версією Золя сам звернув увагу на Александріну, коли вона гірко плакала прямо на вулиці після розриву зі своїм колишнім коханим. Як би там не було, Александріна стала близькою подругою Золя, а через чотири роки, у травні 1870, вони одружилися.
Сексуальні стосунки між подружжям склалися невдало. Через п'ять років Золя зізнався друзям, що він мав сексуальну близькість зі своєю дружиною лише раз на десять днів. Навіть і ця пристрасть, що виникала лише час від часу, незабаром повністю вичерпалася. Золя також вважав, що сексуальні відносини, які не мають на меті продовження роду людського, гідні всілякої осуду. У них з Александріною так ніколи і не було дітей, хоча вони обидва пристрасно бажали мати справжню родину, яку не уявляли собі без дітей. Відсутність дітей, природно, теж позначилося на тому, що у відносинах між подружжям з часом з'явилася холодність і відчуженість.
Залишаючись фізично вірним Александріні, всю свою пригнічену пристрасть Золя вклав у свої літературні твори. Його яскравий опис жіночої голизни та сексуальних пристрастей буквально запалювали і читачів, і критиків. Вони, здавалося, зовсім не чіпали лише однієї людини - самого Золя. Після 18 років подружнього життя, в якому було мало і любові, і сексу, Золя був товстим, старим і нещасним.
Починаючи з 1887 року, його життя змінилося самим неймовірним чином. Він почав худнути, а через рік познайомився з Жанною Розр. Їй було 20 років, вона була висока і темноока. Жанна злегка здивувалася, що Золя взагалі звернув на неї увагу. Письменник незабаром по-справжньому закохався в неї і поселив її в гарному будинку. У Жанни від нього народилося двоє дітей, яких щасливі батьки назвали Деніз і Жак. Золя дуже любив і обох дітей, і їх матір, яка принесла йому невідоме раніше щастя.
Протягом двох років Золя успішно підтримував любовний зв'язок з Жанною і доглядав за дітьми, приховуючи цей факт від Александріни. Потім Александріна отримала анонімний лист, який розповів їй всю правду про другу сім'ю її чоловіка. Александріна прийшла в лють і навіть збиралася розлучитися з Золя, але потім її злість вляглася. Вона познайомилася з дітьми, а після смерті Жанни зайнялася їх вихованням, офіційно дала їм прізвище свого чоловіка і оголосила їх законними спадкоємцями.
Еміль Золя помер в результаті нещасного випадку, отруївшись чадним газом. Існує, правда, версія про те, що він був убитий своїми політичними супротивниками.