Гафіз

Біографія

Батько Шамс ад-діна Мухаммада Бахауддін торгував вугіллям і помер, коли Гафіз ще був малям, лишивши по собі купу боргів. Саме від батька, за переказами, малий Гафіз перейняв любов до декламування, і буцімто вже у 8 років вивчив Коран напам'ять, за що й отримав своє прізвисько гафіз, що означає людину, здатну напам'ять відтворити священну Книгу всіх мусульман цілком. Також змалку Гафіз захопився поезією Румі, Сааді, Аттара й Нізамі. Згідно здогадів освіту Гафіз отримав у медресе. У 21-річному віці Гафіз став учнем Аттара в Шіразі. Вже тоді він складав вірші, ставши професійний поетом і декламувальником Корану при дворі Абу-Ісхака, увійшов до суфійського ордену Таріка. В 1333 році війська Мубариза Музаффара зайняли Шіраз, і Гафіз почав складати пісні протесту замість романтичних віршів. Після повалення й ув'язнення Мубариза його ж власним сином шахом Шуджа, Гафіз знову отримав посаду придворного поета. Однак невдовзі він відійшов від двору, відчувши небезпеку, й перебрався до Ісфахану.Коли Гафезу було 52 роки, шіразький шах запропонував йому повернутися до двору.Помер Гафез у віці бл. 70 років і був похований у саду Мусалла в Ширазі. Його усипальниця-мавзолей майже відразу стала місцем постійного паломництва охочих схилитися перед могилою славетного поета. Гафіз у фольклорі Про життя Гафіза можна дізнатися не так з достеменних джерел, як з легенд і переказів, яких складено персами силу-силенну. За однією з таких легенд, якось у вірші Гафіз пообіцяв віддати коханій і Бухару, і Самарканд за один привітний погляд. Оскаженілий Тамерлан (Тімур) наказав схопити поета. Одягнутий у дрантя, той з'явився перед очі володаря. «Як ти насмілився, божевільний, дарувати мої міста ?!»— грізно запитав тиран. «Ой, леле, повелителю, отак тринькаючи усі земні багатства я й дійшов до такого жалюгідного стану», — проказав Гафіз, показуючи на своє лахміття. Дотепна відповідь врятувала йому життя. А ще подейкують, що у віці 60 років разом з друзями Гафіз організував сорокаденну медитацію, і начебто його дух знову зустрівся з Аттаром, як і 40 років тому. Творчість Гафіз був високоосвіченою людиною. Залишив по собі велику літературну спадщину. Його вірші відрізняються незвичайною майстерністю форми і глибиною змісту. Краса і любов, свобода почуття, радість життя, страждання нерозділеного кохання, викриття лицемірства офіційної моралі — ось теми його газелей. Гафіза вважають автором сотень ліричних газелей, широко відомих як в Ірані й Таджикістані, так і за їхіми межами — про кохання, мирські насолоди, дружбу, красу природи тощо. Гафіз був виразником своєї епохи, і тому в низці його творів лунають гострі соціальні ноти. Навіть ліричні вірші Гафіза нерідко пройняті тонким почуттям гумору: Мені <<Прийду!>> ти вчора говорив, І не прийшов... Виходить, обдурив!.. Та ти мене не зможеш ошукати: Я буду все одно тебе чекати.[1] В Україні творчість Гафіза досліджували А.Кримський, Я.Полотнюк, В.Мисик. А.Кримський, напевно, є першим перекладачем на українську ряду поезій Гафіза, які побачили світ у часописі «Житє і слово» ще у 1895 році. У Ірані й понині практикується цікавий спосіб народного гадання за книгою поезій Гафіза «Диван», яка для персів є найулюбленішою і присутньою в кожній домівці, за значенням на зразок «Кобзаря» Т.Г.Шевченка для українців. Задля гадання треба загадати потаємне бажання (говорити про яке вголос не слід) і, думаючи без упину про нього, взяти томик Гафіза й відкрити його в першому-ліпшому місці. Начебто, вірш поета і буде відповіддю на питання, чи судилося задуманому збутися. Вважається також, що більшу силу таке гадання має безпосередньо на могилі великого поета у Шіразі. На охочих погадати навіть чатують спеціальні декламатори біля мавзолея Гафіза, які за невелику платню здійснять цю нехитру процедуру.