БІОГРАФІЯ ЛІ БО  (705—762)

618 року в Китаї починається правління династії Тан, котре тривало майже

триста років. Внаслідок об'єднання ворогуючих між собою князівств було

створено могутню танську державу.

Доти небачена широта спілкування із зовнішнім світом сприяло знайомству

з різними досі незнайомими для Китаю релігійними поглядами. Ця широта

сприяла релігійному терпінню, а разом з ним і свободі висловлення думок.

Традиційна повага до літератури набула практичного характеру: одним із

головних предметів на екзаменах на чиновничі посади була поезія. Поезія

усіляко заохочувалася нерідко правителями країни, які самі писали вірші,

У політику і літературу прийшли вихідці з сімей середніх і дрібномаєтних

землевласників, котрі виросли в селах і були більш близькі до народу,

ніж стара аристократична верхівка. Це не могло не вплинути на

літературу.

Світогляд танського літератора набагато розширився. Життєвий досвід

поета вже не обмежувався рідним селищем і недалеким містечком, а

охоплював велику країну з неоднаковими умовами життя в різних її

куточках. Поет, який усе частіше був державним чиновником, і своєю

службою, і творчістю змушений був брати участь у житті країни.

Коли ми звертаємося до танської літератури, передусім ми говоримо про

ліричну поезію. Вона продовжила й розвила великі досягнення минулого й

піднялася на небувалу височінь.

Долаючи внутрішню порожнечу та квітчастість віршів V— VI століть, перші

танські поети хоча й були носіями цих вад, але на їхню творчість вже

лягла печатка нового: майбутня простота форми й глибина поетичної думки.

У танські часи переживали свій розквіт п'яти і семисловні вірші з

двохрядковою строфою, з обумовленим чергуванням тонів, з єдиною римою.

Вони дали велику можливість застосуванню в поезії розмовної мови.

Новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю зображальних

засобів і висловлювалося не тільки у відкритті нової, але — часто — в

поглибленні звичної теми. Гори й ріки, застава та місяць, мандрівник,

верба й весна — все це існувало й розвивалось у китайській поезії з

давніх-давен, і все це набувало протягом століть нову забарвленість. У

русі поезії від піднесеності до повсякденності й конкретності

відобразився той генеральний напрямок поезії танського часу, на якому

були досягнуті найбільші її перемоги.

На початку танської поезії стояли такі видатні майстри, як Ван Бо, Лу

Чжао-лінь, Чень Цзі-ан, Мен Хао-жань, Гао Ші та інші. Окрім «тихої»

поезії того часу була й інша — поезія битв і мандрів, яка зображувала

людину в неспокійних, бурхливих обставинах. Кожен із цих різних поетів

так чи інакше передував творчості своїх геніальних сучасників— Лі Бо та

Ду Фу.

Лі Бо, відомий поет давнього Китаю, народився у 701 році, був родом з

теперішньої провінції Сичуань. Китайські біографи зображують Лі Бо

геніальним безумцем, який черпає своє натхнення в келиху з вином, у

товаристві інших поетів, які утворюють поетичну співдружність спочатку з

шести членів («Шестеро мудрих з Бамбукового потоку»), а потім з восьми

місяця, дружби, природи в цілому. Найбільш видатні твори Лі Бо:

«Розмірений, чистий наспів», «Віяння давнини», «Самотньо співаю під

місяцем», і класичний зразок прози: «Весняне бенкетування в персиковому

саду», а також численні чотиривірші.

Окремі твори Лі Бо перекладені головними європейськими мовами.