• Переважання суб'єктивного начала: ак­цент не на зображенні, а на вираженні почут­тів, мрій, настроїв;

• заглибленість у внутрішній світ особис­тості;

• людина — найвища цінність, їй власти­ва «внутрішня безкінечність», здатність до творення нових світів й одухотворення дійс­ності;

• світ — не статична довершена система, а живе й рухливе ціле;

• людина І світ сповнені нерозгаданих таєм­ниць (звідси — стихія таємничого, містики, ір­раціонального);

• наявність двох світів — дійсного (реаль­ного) та ідеального (уявного);

• неприйняття буденної реальності й вод­ночас опанування (одухотворення) дійсності через внутрішнє «я»;

• возвеличення творчої уяви і свободи митця;

• культ природи, що є прикладом розмаїто­го у своїх проявах буття, гармонії, цілісності;

• інтерес до минулого, народної творчос­ті, міфології;

• незвичайність головного героя, що виріз­няється з-поміж свого оточення, його схиль­ність до рефлексії, заглиблення у власний внутрішній світ, до пошуку гармонії з приро­дою та світом;

• утвердження високих ідеалів (свободи, кохання, гармонії зі світом та ін.);

• пафос — піднесений або критичний (ро­мантики оспівували особистість та загально­людські цінності, водночас вони викривали романтичними засобами вади суспільства);

• характерні художні прийоми романтиз­му: символіка, контраст, гротеск, іронія, але­горія та ін.;

• яскрава, барвиста мова, що відповідає сильним пристрастям, могутнім характерам, драматичним конфліктам.