Кому належать слова?

І)   «...О сонцесяйний Геліосе! Ти об'їжджаєш на золотій колісниці високо в небі землю й моря, ти бачиш все, ніщо не може приховатися від тебе. Якщо ти маєш хоч трохи жалості до нещасної матері, то скажи мені, де мені шукати свою дочку? Я чула її крик, її вкрали у мене. Скажи, хто викрав її? Я повсюди шукала її, але ніде не можу знайти!»

2)   «Я втратила Патрокла. Його я любила понад усе й дорожила ним, як своїм власним життям. Убив його Ректор і викрав він ті обладунки, які подарували боги Пелею. Не хочу я жити серед людей, якщо не зможу вбити списом моїм Ректора, якщо не заплатить він мені життям за смерть Патрокла».

])   «...Ось три яблука, Геракле, якщо хочеш, я сам віднесу їх до Мікен, а ти потримай до мого повернення небесний звід, потім я встану знову на своє місце».

4)   «— Слухай, циклопе! Своєю жорстокістю ти сам накликав на себе кару Зевса. Більше ти не вбиватимеш й не пожиратимеш нещасних мандрівників».

5)   «Ще не відомо, хто з нас буде вбитий. Хоча я й не такий могутній, як ти, Ахілле, але одним богам відомо, кому з нас призначено вмерти. Знай: і мій спис гострий».

6)   «...Радій, мужній Патрокле! Я зробив те, що обіцяв тобі! Привіз я сюди, до твого смертного ложа, труп Ректора і віддам його на поживу псам. Дванадцять троянських юнаків уб'ю я біля поховального вогнища, помстившись за твою смерть».

7)    «...Я виконаю, сине Зевса, твоє прохання, але ти повинен без зброї приборкати Кербера. Якщо приборкаєш його, я дозволю тобі від­вести його до Ерисфея».

8)   «...Хіба не знав ти, Геракле, що ця лань моя? Навіщо ти образив мене, поранивши мою улюблену лань? Хіба не знаєш, що я не прощаю кривди? Чи ти гадаєш, що ти могутніший за богів-олімпійців?»