Прийоми інтерактивного навчання

Прийоми інтерактивного навчання

 

Робота в парах. Учні об’єднуються в пари та визначають, хто з них висловлюватиметься перший. Робота починається з обговорення ідеї кожного учасника. Учні мають досягти згоди щодо обговорюваної проблеми.

Під час роботи а парах учням пропонується:

  • обговорити короткий текст, завдання, зміст прочитаного; взяти інтерв’ю у партнера i визначити його ставлення до пропонованого матеріалу, лекції, відповіді на запитання; поставити запитання до прочитаного;
  • критично проаналізувати чи відредагувати письмові роботи одне одного (письмові вiдповідi на проблемні запитання);
  • сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми;
  • разом розробити запитання до вчителя або до інших учнів,
  • разом проаналізувати проблемну ситуацію, вправу чи експеримент;
  • оцінити роботу один одного;
  • відповісти ва запитання вчителя;
  • порівняти записи. зроблені під час лекції чи в процесі створення опорно-логічного конспекту з теми.

 

Коло ідей “ Цей прийом передбачає залучення всіх учнів до обговорення проблем.

Послідовність дій така.

Порушується дискусійне Проблемне запитання та пропонується його обговорити в колі (малих групах). Після того, як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє свій варіант відповіді на запитання (лише один). Групи висловлюються по черзі доти , доки не буде дано вiдповiдi на усі запитання. Під час обговорення теми на дошці складається список висловлюваних ідей. Коли всі ідеї вичерпані, учні розглядають проблему в цілому і підбивають підсумок.

Незакінчене речення. Цей прийом часто поєднується з “мікрофоном” i дає можливiстъ грунтовніше працювати над формою відновлення власних ідей, порівнювати їх з думками інших. Така робота дає присутнім змогу долати стереотипи, вiльнiше висловлюватися щодо запропонованих тем. відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо. Визначивши певну тему, вчитель формулює початок речення i пропонує учням закінчити його. Кожний наступний учасник обговорення має починати свій виступ із запропонованого початку висловлювання. Учні працюють з “відкритими” реченнями, наприклад:

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було..

Ця інформація спонукає нас до висновку, що. ..

Таке рішення було ухвалене, тому що...

Це мій улюблений герой, бо...

 

 

 

Уведення в урок. Прийом ставить за мету підвищення інтересу до навчального матеріалу. Перед учнями ставиться проста, зрозуміла, приваблива для них мета, виконуючи яку, вони мимохiтъ виконуватимуть те навчальне завдання, яке планує педагог. Прийом “врожай “. Учитель знаходить такий кут зору, під яким навіть звичайне

стає дивовижним, інколи цікаве не просто вражає, а й приваблює протягом

значного вiдрiзку часу.

Прийом “відстрочена увага”. На початку уроку вчитель пропонує загадку (цікавий, незвичайний факт), відгадка якої відкриється на уроці під час робота над новим матеріалом.

Прийом “лови помилку “. Пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилок, які учні мають виправити (помилки щодо змісту тексту. неточності у вчинках персонажів тощо).

 

Прийом «Своя опора» Учень під час розповіді вчителя самостійно складає власний опорний конспект за новим матеріалом; визначає алгоритм навчальних ідей: складає розгорнутий план відповіді.

Наприкiнцi уроку учні пояснюють свою опору одне одному.

IIрийом «Повторюємо контролюючи» Учнi складають серiю контрольних завдань до вивченого на уроці матеріалу (форми роботи: парне опитування; гра «Передай крейду», експрес-опитування літературне лото, доміно, вікторина, літературна гра «Про що говорять дати?”, за опорними словами i датами розповідь про життя письменника).

Прийом “Свої приклади» Учні готують власні приклали до нового матеріалу (цiкавi факти, сторінки з життя письменника; добирають цитати. прислів’я до рис характеру персонажа виучуваного твору ; кросворди, чайнворди за його змістом; створюють відео – кiнофiльми ).

Прийом «Театральної педагогіки». Тут на допомогу вчителю приходять: живi ролики (“з якого твору», “впiзнай героя’); iнсценiвки уривків з творiв, що вивчаються; читання в особах.

Прийом зворотного зв’язку. Свою реакцію, настрій, емоційний стан учні демонструють — до уроку i після нього — за допомогою світлофорів, віял, карток, намальованих мордочок.

Резюме уроку. Учні відповідають на серію запитань, які допомагають розкрити їхнє ставлення до заняття, до навчальною предмета взагалі : роблять спроби оцінити вчителя. рівень його підготовки та проведення уроку.

Самооцінка Всі учні можуть отримати оцінку. Учні починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться інакше сприймати свою роботу.

 

 

 

Вправа «Виключення понять», яка була використана на уроці. Учням зачитуються 4- 5 слів, з яких відповідно 3-4 об’єднані родовими поняттями . Необхідно вичленувати слово, що не належить до даного поняття.

Вправа «Подібність і різниця» - необхідно порівняти між собою поняття, явища, персоналії. (порівняння угод)

Вправа «Учитель, що помиляється» . Учитель навмисно припускає помилку під час міркувань, читання історичного документа. Учні повинні бути готовими.

Аналогічна вправа «Виправ помилку» після розповіді дається текст, в якому передаються ті сам події, тільки з помилками. (урок про монголо – татарські завоювання).

Вправа «Формулювання визначень». Учню треба дати найбільш точне визначення будь – чого, оперуючи тільки істотними ознаками .

Вправа «Мозковий штурм» - має такий самий результат, що попередня. Той самий «Алгоритм Цицерона» «Що? Як? Коли?»- дисциплінує, поглиблює мислення.

На етапі узагальнення і систематизації знань можливе застосування вправ

Гра «Перекладач». Ця гра доцільна при роботі з термінами. Труднощі засвоєння різних дефініцій обумовлюються складністю наукової мови. Найчастіше школярі просто зазубрюють визначення, не розуміючи їхньо­го змісту. У процесі гри школярам пропонується перевести історичну фразу з наукової мови на доступну. Наприклад: «Різночинці — міжстано­ва категорія населення, що переважно займалися розумовою працею = люди різного чина, що здобули вищу освіту = вихідці з різних стані», що поповнили ряди російської інтелігенції». Учитель пропонує всім бажаючим висловити різні варіанти. Найцікавіші, доступні і лаконічні фрази можуть записуватися у спеціальний історичний розмовник, що міститься, напри­клад, на стенді історичної інформації в кабінеті.

Гра «Три речення». Учитель зачитує коротку розповідь або документ. Учням необхідно уважно вислухати і передати зміст розповіді чи доку­мента трьома простими реченнями. Перемагає той, у кого розповідь коротша і при цьому точно передає зміст. Інший варіант гри — робота з друкованим текстом. Це може бути уривок з підручника. Три простих пропозиції учні можуть записати в зошиті. У цьому випадку зручніше виявити переможця.

«Три речення”, „Реставрація тесту”, «Моя опора».

При перевірці робіт учителю доцільно ознайомити школярів із цікавими варіантами різних пропозицій. Проведення цієї гри готує учнів до гри іншого типу: зашифрувати текст, скоротити слова і думки наскільки це можливо, але так, щоб за ним можна було б відтворити первісний варіант, тобто, власне кажучи,

 

 

 

організовується робота зі складання конспекту. Однак, виконуючи її у формі гри, школярі виявляють максимум зацікавленості, уваги, творчості, що сприяє більшій успішності не тільки в засвоєнні матеріалу, але й у розвитку умінь.

«Знайди помилки». Ця гра зазвичай застосовувалася при закріпленні і повторенні матеріалу. Однак вона успішно може використовуватися при вивченні нового матеріалу, якщо, перш ніж шукати помилки, школярі познайомилися з цим самим текстом, але без помилок. Таким чином, правильний текст є частиною гри.

Учитель заздалегідь готує кілька аркушів з текстом № 1 (без помилок) за темою, що досліджується, а також стільки ж аркушів з подібним текстом № 2, у якому навмисно зроблені помилки. Учні можуть працювати з ними як індивідуально, так і розбившись на пари чи на групи по 4 чоловіки (2 парти поєднуються). Учитель пояснює суть гри: «У кожного з вас (у кожної групи) на парті лежить аркуш із текстом. Ви повинні уважно вивчити зміст розповіді. На цю роботу вам відводиться 10 хв. За цей час кожний повинен уважно ознайомитися зі змістом. Дозволяється робити записи в зошиті. Рівно через 10 хв. цей текст у вас буде вилучений, і ви отримаєте інші аркуші зі схожим текстом. Тільки в ньому будуть помилки, які вам треба знайти. Переможе той (та група), хто правильно знайде найбільшу кількість помилок. Отже, час пішов».

Цю «З вуст в уста». Гру можна проводити з усім класом. Викликаються 4 особи. Троє з них повинні ненадовго вийти з класу (припустімо, цс другий, третій і четвертий учасники гри). Той, хто залишився (перший учасник), разом з усім класом повинен уважно вислухати оповідання, що вчитель зачитує перед класом, і переказати його наступному учаснику. Розповідь повинна бути короткою, цікавою і містити максимум власних імен, дат, термінів. Як тільки розповідь зачитана, запрошується другий учасник гри. Його задача уважно вислухати переказ першого учасника, щоб потім передати інформацію третьому учаснику, шо, нарешті, ділиться почутим з четвертим. Останній (четвертий) учасник розповідає класу про те, що він зрозумів з промови третього учасника (важливо, щоб гра проходила дуже динамічно: переказувати потрібно у швидкому темпі і без пауз). П ісля цього вчитель повільно читає перший варіант розповіді, а потім

Працюємо над постмодерністичним твором…..

Створення реклами за прочитаним твором.

Цей вид роботи розвиває у школярів пам'ять, кмітливість, уважність, винахідливість, уміння логічно мислити, комбінувати. Причому робиться це ненав'язли­ве, в захоплюючій формі.

Учні поділені на мікрогрупи, які вдома колективно ство­рюють рекламний ролик за твором, що вивчається. Вони мають продумати мету, адресата, вид такого ролика.

А в класі кожна група учнів демонструє свою рекламу, а інші аналізують її за критеріями:

— відповідність реклами художньому тексту;

— максимум інформації за мінімальної кількості слів (жанр рекламного ролика передбачає його короткотривалість);

— аргументованість;

— доступність;

— оригінальність.

Аналізуючи рекламні проекти, учні можуть знову звернутися до тексту, вчитимуться аргументувати своє бачення твору, обстоюватимуть власну думку, критично реагуватимуть на зауваження. І головне, все це відбуватиметься у невимушеній ігровій формі.

Семінар.

Це одна із найпоширеніших інтерактивних форм роботи. Вона сприяє формуванню в учнів навичок опрацювання наукових джерел, дає можливість оптимально враховувати їхні індивідуальні здібності. Вчитель заздалегідь має повідомити тему, мету і завдання, рекомендовану літературу. Слід врахувати, що підготовка до семінару може викликати певні труднощі в учнів, оскільки вимагає пошукової роботи, вміння абстрагуватися, аби осмислити ознаки постмодерністського явища, віднайти їх у творі та сформувати особистісне враження, дійти до його логічної інтерпретації.

Тематичні атестації у формі співбесід та заліків.

До заліку учні готують невеличкі доповіді (міні-лекції на запитання, що пропонуються на атестацію). Всі учні в класі розподіляються на критиків або співдоповідачів. Доповідач вступає у дискусію з критиками, аргументує свою думку. Роль конформіста краще виконати вчителю. Він має залишитися "нейтральним". На такому уроці ви­ступає велика кількість учнів, учитель не тільки в інтерак­тивній формі з'ясовує рівень засвоєння ними певної теми, а й працює над удосконаленням їхнього усного моноло­гічного та діалогічного мовлення.

Засідання прес-клубу.

Завчасно оголошується тема уроку, творчій групі учнів пропонуються різні завдання: взяти на себе виконання ролей письменника, його сучасників, літературного кри­тика, читачів та обов'язково експерта. Варто подбати і про зовнішні зміни у класі: парти розташовуються літерою "П". Роль ведучого виконує вчитель.

За девіз клубу може слугувати вислів французького філософа Вольтера: "Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я готовий пожертвувати своїм життям".

Правила ведення засідання прес-клубу:

— висловлювати різні, але протилежні, часом зовсім дивні думки з проблеми, що обговорюється;

— можна сперечатися, не погоджуватися із загальноприйня­тим баченням;

    • критично ставитися до себе.

Забороняється:

висловлюватись образливо про будь-кого;

— під час обговорення переходити на особистість опонента;

— переривати співрозмовника;

— за відсутності аргументації спрямовувати розмову в інший бік;

— використовувати образливі перебільшення.

"Мозкова атака".

Цей вид діалогу активізує творчі здібності учнів. "Моз­кова атака" передбачає такі етапи роботи:

— оголошення теми і завдань уроку;

— створення малих груп (5 — 6 осіб за власним вибором);

— створення проблемної ситуації;

— висунення в малих групах різноманітних ідей;

— систематизація ідей в групах;

— критичне обговорення цих ідей;

— формулювання висновків щодо розв'язання даної проблем­ної ситуації.

Під час проведення "мозкової атаки" вчитель може з'я­сувати рівень засвоєння школярами певної теми, а також запропонувати новий аспект її розв'язання.

Дискусія.

Шкільні дискусії умовно поділяють на такі види: дискусія-імітація; дискусія-узагальнення; дискусія — пошук істини; дискусія-роздум; дискусія-доказ.

Так, проблема, яка розглядається під час дискусії-роз-думу, має декілька шляхів розв'язання і дає можливість сформулювати різні варіанти висновків, що ґрунтуються на суб'єктивних позиціях учнів.

Внаслідок дискусії-доказу обґрунтовується і практич­но перевіряється остаточна істина, певна сума знань.

В основі дискусії-узагальнення лежить проблема, з'я­сування якої допомагає узагальнити, систематизувати знання учнів.

 

Категорія: Методичні прийоми на уроках | Додав: uthitel (20.07.2019)
Переглядів: 994 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]