Тема. Постмодернізм як один з найвизначніших напрямків мистецтва кінця ХХ століття.

Мета : дати уявлення про постмодернізм, висвітлити основні риси цього явища, ознайомити учнів з представниками постмодерністської літератури; розвивати навички дослідницької діяльності, вміння формулювати запитання стосовно теми; виховувати інтерес до літератури постмодернізму.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, урок – учнівська лекція.

Хід уроку

І. Підготовка до сприйняття навчальної теми.

• Вступне слово вчителя.

Постмодернізм як об´єкт вивчення останнім часом займає одне з перших місць у різних галузях мистецтва, культури, науки. Це особливе світосприйняття, духовний стан, що характеризує кризову епоху. Для нього характерні відчуття розчарованості, розгубленості, відчаю, вичерпності буття. Постмодернізм не лишає жодних надій, він засвідчує кризові моменти у розвитку суспільства й людини.

Точиться чимало дискусій щодо того, що ж таке постмодернізм. Усі визначення, подані в сучасних словниках і довідниках, неточні, оскільки постмодернізм – явище, яке ще розвивається.

Отже, ми маємо визначити особливості постмодерністського світобачення та його прояви в літературі останніх десятиліть.

Використання презентації «Постмодернізм».

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

ІІІ. Формування нових знань, умінь, навичок.

*Лекцію проводить підготовлена учениця.

*Учні записують, виділяють основні поняття. Готуються до бесіди.

*Проводять словникову роботу: post – префікс, modern – сучасний, дисгармонія і деструкція, маргінальність ( граничність будь - якого явища соціальної життєдіяльності людини по відношенню до переважаючої тенденції свого часу або загальноприйнятої філософської чи етичної традиції), ризома – потенційно безмежна, хаотична мережа, вільна циркуляція станів, інтертекстуальність, гіперреальний світ, симулякр (подоба моделі реального).

Поняття „постмодернізм” у сучасному значенні охоплює тенденції або явища в мистецтві, які з´явились в останній третині ХХ століття і на початку ХХІ століття. Латинське post – префікс, що означає наступність, французьке modern – сучасний, найновіший. У самій назві терміна підкреслюється, що постмодернізм з´явився після модернізму, це вже щось інше.

Термін „постмодернізм” виник у період Першої світової війни в роботі В. Паннвіца „Криза європейської культури” (1917 р.). Тойнбі в книзі „Вивчення історії” (1947 р.) зазначає, що постмодернізм символізує кінець західного панування в релігії та культурі. Розвитку поняття постмодерну сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Баттея, Ж. Ф. Ліоттара, а також концепція семіотика та письменника Умберто Еко.

Постмодернізм – це тимчасове явище, яке періодично виникає в кризові моменти історії для відновлення і збереження порушеної гармонії. Він відображає загальний абсурд життя, розрив соціальних і духовних зв´язків, втрату моральних орієнтирів у світі.

Дисгармонія і деструкція – такі основні ознаки постмодерного художнього світу. Твори цього світу містять такі просторові координати, як лабіринт, прірва, глухий кут, стіна тощо.

Специфічна особливість постмодерного письма передбачає підкреслену умовність зображуваного. Характерна риса постмодернізму – гра. Ігрове начало притаманне більшості творів постмодернізму. За законами гри в них можуть відбуватись різноманітні події на грані реального та ірреального. Гра дає можливість вільного переходу з одного часу в інший, з дійсності – у світ підсвідомості тощо. До того ж естетична гра у творах постмодернізму нерідко поєднується з іронією, сміхом, а це завдання було засобом подолання драматизму буття.

Концепція людини у творах постмодернізму відзначається певною мірою скептицизмом та іронією. Скептицизм допомагає авторам показати світ у його справжньому, неприхованому вигляді.

Завдяки іронії письменники змальовують людину та світ з певної дистанції, зображають жахливе в іронічному ракурсі, а, отже, підносяться над ним, здобувши певну моральну перемогу над жахами та абсурдом буття. Поєднання естетичної гри з іронією створює умови для оцінки людини й світу різнобічно і серйозно, і не дуже, тобто багатогранно.

У постмодерністських творах вражаючим є те, що, змальовуючи минуле, вони пропонують документальні його свідоцтва для того, щоб натякнути, що на ці свідоцтва покластись не можна, вони не достовірні, наші знання про минуле та сьогодення повинні постійно змінюватись.

Саме така суть покладена в основу романів Милорада Павича, Умберто Еко, Крістофера Рансмайра, Патріка Зюскінда, Юрія Андруховича.

Найважливішою рисою постмодернізму є сумнів.

Сумнів породжує маргінальність ( граничність будь - якого явища соціальної життєдіяльності людини по відношенню до переважаючої тенденції свого часу або загальноприйнятої філософської чи етичної традиції).

Своєрідною емблемою постмодернізму є ризома – потенційно безмежна, хаотична мережа, вільна циркуляція станів.

Характерними ознаками постмодернізму є також пародія, що перетворюється на самопародію, завдяки чому письменник - постмодерніст знаходить світ безглуздим і позбавленим будь – яких засад.

Постмодерністи розглядають світ тільки крізь призму його осягнення словом, думкою, тому уподібнюють самосвідомість особистості певній сумі текстів. В результаті весь світ сприймається ними як безкінечний текст. Звідси виникає термін „інтертекстуальність”, що є ще однією ознакою постмодернізму.

У постмодерністському творі події відбуваються в гіперреальному світі, який створюється за допомогою симулякрів.

Симулякр означає подобу моделі реального.

Ми ознайомились з основними теоретичними питаннями постмодернізму. Докладніше про цей феномен можна прочитати в роботах Юлії Крістевої, Дмитра Затонського, Іллі Ільїна та ін.

Сьогодні ми поспілкуємось з відомим письменником – засновником літературного постмодернізму, науковцем, професором семіотики Умберто Еко.

2. Прес – конференція.

• Запитання до Умберто Еко.

Постмодернізм не має чітких хронологічних меж, його не можна остаточно виділити як напрям, течію або метод. Якої думки стосовно цього притримуєтесь Ви?

• Відповідь.

Постмодернізм – термін, гідний на будь – який випадок. Його наполегливо просувають вглиб віків. Спочатку він використовувався тільки по відношенню до письменників і художників останнього двадцятиріччя, потім помалу розповсюдився і на початок століття, потім ще далі.

Я переконаний, що постмодернізм – не фіксоване хронологічне явище, а певний духовний стан, підхід до роботи.

• Запитання до Умберто Еко.

Яким, на Ваш погляд, повинен бути ідеальний роман постмодернізму?

• Відповідь .

Ідеальний роман постмодернізму повинен якимось чином опинитись над зіткненням реалізму з ірреалізмом, чистого мистецтва з заангажованим, прози елітарної - з масовою.

• На цьому ми закінчуємо нашу прес – конференцію. Сподіваємось, інформація, яку ми отримали сьогодні, буде для всіх цікавою. На все добре.

ІV. Підсумкова бесіда.

• Що таке постмодернізм?
• В яких особливостях виявляє себе цей феномен?
• Чим різняться модернізм і постмодернізм?
• Коли виник термін „постмодернізм”?
• Які характерні ознаки постмодернізму?
• Які письменники представляють постмодернізм?
• Чим відрізняються твори світового постмоденізму від українського?

(Діти відповідають, свої відповіді ілюструють підготовленими дома власними

• репродукціями картин, статтями зі словників.

V. Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал уроку, прочитати роман Умберто Еко „Ім´я троянди”.

* Підготувати : усний твір «Лабіринт як модель буття», словник «Екознавця-початківця».