Головна » Статті » Конспекти уроків » Конспекти уроків із зарубіжної літератури

Тема. Ґійом Аполлінер як чільна постать європейського авангарду.

Тема. ҐійомАполлінер як чільна постать європейського авангарду.

Мета: окреслити етапи генезису поетичної реформи, до якої мав відношення поет: його зв'язок із кубізмом, створення ним «поетичного реалізму»; розвивати в учнів уміння систематизувати новий матеріал, визначати основні риси поетичної творчості, поглибити знання про верлібр.

Обладнання: портрет Ґ. Аполлінера; тексти поезій, репродукції картин П. Пікассо, тексти віршів «Сутінки», «Зона» та «Міст Мірабо».

...Не треба шукати суму в моїй поезії, а лише саме життя.

Г.Аполлінер

Хід уроку:

  1. Організація навчальної діяльності.
  2. Перевірка домашнього завдання.
  • Термінологічна розминка

 

Сюрреалізм

Експресіонізм

Імажизм

Екзистенціалізм

Акмеїзм

Футуризм

«потік свідомості»

 

  • Міні - твори

«Одного ранку я прокинулась і побачила, що перетворилась на…

  1. Етап орієнтації
  2. Етап визначення мети.
        • Оголошення теми уроку, епіграфа
        • Які твори ви любите читати більше поетичні чи прозові?
        • Що дає людині поезія? Чи потрібна вона в нашому житті?
  3. Етап проектування.

ПРОБЛЕМА

- Вході уроку з’ясуємо проблему, яка прихована в рядках епіграфу

...Не треба шукати суму в моїй поезії, а лише саме життя.

Г.Аполлінер

  1. Етап організації і виконання плану роботи
  • Прогнозована діяльність.

- Що можна сказати про поета, перу якого належать такі вислови?

  • Я вмію радувати людей
  • Палаюча ліра болючі пальці обпіка
  • То Христос возноситься в небо чим не авіаспорт

По висоті безперечно він побив світовий рекорд

  • І рад би вмерти і несила
  • «І життя, наче спирт полум'яний, ти п'єш».
  1. Слово вчителя.

До тих, хто має Божий дар, суспільство завжди ставилося з недовірою. Та . й самі митці, здається, чимало робили для того, щоб шокувати, дивувати, бенте­жити своє оточення. Іноді це був навмисний епатаж, але частіше — яскравий прояв не лише творчої, а й людської індивідуальності. Ґійом Аполлінер (1880—1918) (справжнє ім'я Ґійом Альбер Володимир Олек­сандр Аполлінарій Костровицький) як особистість і явище світової культури вкрай незвичайний. Напівполяк і напівіталієць, він став великим поетом Франції.

Він написав книжку про кубістів, яку проілюстрував їхніми картинами. Серед його друзів були письменники, артисти, художники.

Ґійом Аполлінер був кремезним, міцним чоловіком, темноволосим, із краси­вими виразними рисами, прекрасним кольором обличчя.

СЛАЙД

Мав добре виховання, в офіційних місцях поводився по-світськи, умів носити одяг. Він завжди був у центрі уваги: володів талантом об'єднувати людей. Як пише Гертруда Стайн, смерть Аполлінера, котрий ледве поправився від ран, отриманих під час Першої світової війни, і не зміг перенести «іспанки», що вирувала тоді у Франції, обер­нулася не лише горем і скорботою для його близьких, а й розпадом колишнього товариства друзів.

Колоритна зовнішність Ґійома спонукала багатьох художників узятися за олі­вець, пензель. Дружній портрет-шарж на нього намалював Анрі Матісс, а Пабло Пікассо — карикатуру, яку вмістив до брошури про фізичну культуру. А крізь розмаїття особистості по­ета й драматизм його долі просвічувала дивовижна, май­же дитяча "сонячність" його вдачі.

Свою мистецьку вдачу Аполлінер спрямовував не лише на літературну творчість, а й на життя. Можливо, тому воно і було сповнене містифікацій, які виявилися такими "живучими", що згодом навіть у солідних наукових слов­никах поет презентувався як "містифікатор".

  • Повідомлення учнів

1 учень: "Містифікації" почалися від народження поета 26 сер­пня 1880 р. у Римі. Хлопець був зареєстрований у римській мерії під умовним прізвищем Дульчині як ди­тина невідомих батьків. Пізніше він був визнаний ма­тір'ю — полькою Анжелікою Костровицькою, "викра­деною" за кілька років до його народження італійським офіцером Франческо д'Еспермоном. Як позашлюбна дитина хлопчик успадкував прізвище матері. Отже, по­вне його ім'я та прізвище — Вільгельм-Альберт-Воло-димир-Олександр-Аполлінарій Костровицький.

Щодо того, ким був батько Аполлінера, існує кілька гіпо­тез. Загадкові обставини народження дали згодом поету привід для створення легенд про те, що його предки на­чебто чи то Наполеон, чи то Папа Римський. Внаслідок тих самих обставин його було позбавлено і громадянства: "сум­нівне" походження не давало підстав для надання статусу громадянина Італії; як нащадок революційних емігрантів по материнській лінії, він не мав шансів стати підданим царської Росії. Не дивно, що його свідоме життя було прой­няте прагненням знайти батьківщину. Країною, підданим якої Аполлінер хотів стати, була Франція.

Майбутній поет зростав на європейському Півдні, де його мати, яка здобула репутацію "вродливої авантюристки. Він відвідував колеж у Монако й Каннах, пізніше — ліцей у Ніцці. Потреба в літературній творчості про­явилася рано. Вже сімнадцятирічним юнаком Аполлі­нер разом із своїм ліцеїстським товаришем готував рукописний часопис, до якого увійшли вірші, статті на політичні теми, міркування щодо театрального життя тощо.

Вже тоді поет вигадав свій перший псевдонім — "Гійом Макабр". І надалі Аполлінер залюбки вдавався до усіля­ких літературних містифікацій та розіграшів. Наприк­лад, 1909р. під псевдонімом "Луїза Лаланн" він випустив низку віршів і статей, що привернули увагу читацької пуб­ліки. Літературне ім 'я "Гійом Аполлінер " , під яким ми­тець уславився у світі, з'явилося 1902р., коли було надру­ковано його оповідання "Єресіарх".

2 учень: 1899 р. родина Костровицьких оселилася у Парижі. Перші роки життя у столиці Франції були для юнака надзвичайно важкими. Безправний перед законом, він був змушений зареєструватися у поліцейській префек­турі як іноземець, що шукає роботу. Випадкові заробіт­ки не рятували від злиднів. У цей час Аполлінер навіть ладен був працювати як "літературний негр", тобто пи­сати твір за іншого автора (саме так він створював ро­ман- фейлетон "Що робити?" для пана Енара, якому не давали спокою лаври письменника). Отож коли йому було запропоновано місце вчителя французької мови у заможній родині Міло, Аполлінер сприйняв цю мож­ливість як щасливий поворот долі.

Цей період, що тривав упродовж 1901— 1902 років, став яскравою сторінкою життя поета. Разом із роди­ною Міло Аполлінер жив на Райні, багато подорожу­вав Німеччиною, Австрією, відвідав Прагу. Перебуван­ня у Німеччині асоціювалася у нього з поетичною подорожжю до омріяного світу німецьких романтиків. Та головною подією тих років стало його перше серй­озне і по- своєму драматичне кохання до англійки Анні Плейден, яка служила у родині Міло гувернанткою. Нерозділена любов до чарівної Анні спонукала Апол­лінера до написання проникливих віршів, що утвори­ли цикл "Райнські вірші"; вона зробила з поета-почат-ківця видатного лірика. Згодом цей життєвий досвід, помножений на відчуття хронічної безпритульності, сформував уявлення митця про невизнання і нерозумі­ння поета його оточенням, про його нездолану духов­ну ізоляцію.

Повернувшись до Парижа, Аполлінер опинився в епі­центрі бурхливого культурного життя.

Великою подією у житті Аполлінера стало знайомство з великим художником-авангардистом Пабло Пікассо. Два іноземці, які під час своєї першої зустрічі ще не знай­шли визнання у Франції, два митці, захоплені пошуком нових шляхів нового мистецтва, вони досить швидко заприятелювали, їхня дружба значною мірою живила­ся обміном творчими ідеями.

Разом із Пікассо Аполлінер пережив неприємну пригоду, внаслідок якої потрапив до в'язниці. Цього разу поет сам став жертвою "містифікації"." 7 вересня 1911 р. його зненацька заарештували за звинуваченням у викра­денні із Лувра картини Леонардо да Вінчі "Джоконда"; до відповідальності також було притягнено і Пікассо. Безпідставність звину­вачення і протести громадськості примусили владу звільни­ти Аполлінера після тижневого ув'язнення, але він перебу­вав під слідством ще понад чотири місяці. Знайшлися журналісти.., що вимагали вигнання Аполлінера як небажа­ного іноземця. Аполлінер вже давно відчував себе фран­цузьким поетом, а загроза вислання за його сумнівного ста­тусу неповноправного російського або італійського підданого була для нього вкрай важкою. У грудні 1911 р. він вперше з'ясовує можливості щодо прийняття французького грома­дянства, але у відповідь чує відмову. Відчуття самотності у поета посилилося внаслідок того, що він був полишений своєю коханою, художницею Марі Лорансен..." Досвід пе­ребування у в'язниці та під підозрою вилився у цикл віршів "У в'язниці Санте", який увійшов до збірки "Алкоголі".

3 учень: Перша світова війна внесла у життя Аполлінера суттєві корек­тиви. Він вирушив добровольцем на фронт. До такого рішення його підштовхнула і надія "заслужити" фран­цузьке громадянство, і чергова невдала спроба знайти щастя у коханні.

Цього разу сплеск любовних почуттів був викликаний вродливою аристократкою Луїзою де Коліньї-Шатійон. Пи­шаючись тим, що в її жилах тече кров Людовіка IX, вона зверхньо ставилася до закоханого поета. У світських ко­лах, до яких належала Лу, не читали видань, у котрих дру­кувався Аполлінер, та й взагалі його заняття поезією вида­валися їй чудернацтвом. Рішення поета взяти участь у Першій світовій війні зламало лід у почуттях вередливої красуні. Однак любовна ідилія тривала недовго: Лу швидке повернулася до світського життя, майже ігноруючи листи поета, які той писав, перебуваючи в артилерійському учи­лищі. Останнє побачення, що відбулося у Марселі 29 бе­резня 1915 р., розвіяло рештки ілюзій. Через кілька днів після нього Аполлінер прибув на фронт рядовим артилеристом. Проте слід наголосити, що і ця історія нещасливого кохання надала поетові міцний творчий імпульс, що і засвідчили 76 поетичних "Послань до Лу",

Фронтове життя не припинило творчої активності Аполлінера. Він і тут продовжував писати художні твори й співпрацювати з паризькими газетами. Пізніше вони увійшли до останньої поетичної збірки, виданої за життя митця, — "Колігроми. Вірші Миру та Війни" (1918). В останні два роки життя, здавалося, здійснилися його заповітні мрії. 9 березня 1916 р. великий національний поет Франції зрештою отримав її громадянство. При­йшло до нього і омріяне взаємне кохання — в особі рудокосої красуні Жаклін Кольб, з якою Аполлінер 1918р. одружився. Скуштував і плоди визнання: моло­де покоління поетів ставилося до нього як до одного з найавторитетніших майстрів французької лірики. Та за іронією долі Аполлінеру не довелося насолодитися цими дарунками долі. Через тиждень після отримання французького громадянства він був поранений у голо­ву осколком снаряда, що пробив шолом. Знесилений важким пораненням поет повернувся до Парижа, де в міру підірваних сил займався творчістю. Подружнє життя тривало лише півроку: пошесть грипу— "іспан­ки", що лютувала у Європі, забрала життя 38-річного генія. Це трапилося 9 листопада 1918р.

  • Поміркуймо над життєвим шляхом письменника
    1. Які подробиці біографії Аполлінера дають привід вва­жати його "містифікатором"?
    2. Як походження Аполлінера вплинуло на його жит­тєвий шлях і світогляд?
    3. Чим було спричинено рішення митця взяти участь у Першій світовій війні?
    4. Складіть психологічний портрет поета.
      • Головні принципи творчості

Кубізм (фркуб) — модерніст­ська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст., яка прагнула виявити геометричну структу­ру об'єму, розклавши предмет на плоскі грані або уподібнюючи його простим тілам — кулі, конусу, кубу.

(Демонстрація картин П. Пікассо)

Деякі елементи кубістичної естетики спостерігаються і в поезіях Аполлінера. Проте не варто шукати у творах французького поета прикмет безпосереднього впливу Пікассо. Творча взаємодія двох митців була складні­шою. Вона виявлялася насамперед у властивому обом прагненні радикального оновлення мистецтва. Крім того, можна сказати, що у своїй творчості вони рухали­ся назустріч одне одному: Пікассо збагачував живопис ліричною стихією, підкоряв мову образотворчого мис­тецтва завданню самовираження ліричного "я"; а Апол­лінер наближав поезію до авангардного образотворчо­го мистецтва з його колажністю, технікою зображення одного предмета через інший тощо. Одним із найпоказовіших аполлінерівських експериментів цього плану були вірші, написані у вигляді малюнків. Поет навіть мав намір видати їх окремою збіркою із красномовною назвою: "І я теж живописець".

(Демонстрація слайдів)

Аполлінер присвятив Пікассо вірш «Заручини»:

Весною в мандри йдуть невірні наречені

І з кипариса де гніздиться синій птах

Злітає синій пух розвіюється в прах

Мадонна на зорі збирала цвіт синюх 1

  • завтра рватиме ще й запашні левкої .

Оздобити гніздо голубки до якої

Одного вечора прилине Голуб-Дух

В цитриновім гаю на сонячнім пониззі

Кохалися пташки як любим ми кохать

Далекі села мов повіки їхні сизі

Аж між цитринами серця їх майорять. ..

(Зі збірки «Алкоголі»)

Аполлінер — поет-лірик, один із фундаторів сюрреалізму (це його термін) у світовій літературі, а також теоретик літератури (йдеться про його статтю «Нова свідомість і поети», яка вийшла вже після смерті письменника — 1918 р.).

"Головні принципи творчості:

    1. повернення до природи;
    2. поетика «здивувань»;
    3. звільнення духу мистецтва;
    4. поєднання об'єктивного і суб'єктивного,
  • Читанная вірша «Сутінки»
  • 3. Питання до аналізу.

1) Що впадає в око під час читання цього вірша?

2) Чи впливає на музичне звучання вірша відсутність у ньому розділових знаків?

3) Про які постаті йдеться у вірші?

4) Чому поет населяє свій вірш міфологічними і фольклорними постатями?

 

1913 року опубліковано збірку «Алкоголі», що увібрала у себе найкращі вірші поета за 15 років (з 1898 р.).

Це данина певній традиції: істину у вині буття знаходять герої Ф. Рабле, про­грамовий твір А. Рембо називався «П'яний корабель», а вірш О. Блока «Незнайо­ма» мав підзаголовок «Ін віно верітас» Водночас перша поезія збірки «Зона» теж дає змогу зрозуміти назву: «І життя, наче спирт полум'яний, ти п'єш».

Отже, життя опалює поета, як спирт. Сучасний йому світ п'янкий і стрімкий.

Цікавою, з погляду на останнє твердження, є і форма віршів Аполлінера. По­слухаймо ще одного вірша під назвою «Зона»:

  • Читання вірша «Зона»

Я бачив сьогодні вранці вулицю забув як зветься

Нова і чиста сурмою сонячною ллється

Робітники урядовці вродливі стенотипістки

Щобудня чотири рази по ній проходять пішки

Уранці тричі ревуть там сирени мідні

Дзвін як скажений гавкає там опівдні

Вивіски написи об'яви реклами

Лящать звідусіль папужими голосами

(Переклад М. Лукаша)

  • Аналіз вірша
    1. Що зображує в своїй поезі?
    2. За допомогою яких метафор досягає успіху у зображені?
    3. Чим ще вирізняється цей вірш серед традиційних поетичних форм? (Відсутність рим, клаузул тощо.)
      • Формування понять

Отже, коли поетичне слово організується у такий спосіб, то ми маємо справу з так званим верлібром, абсолютно вільною формою, яка не передбачає наявності

творів у вірші ані розміру, ані, тим більше, рим та інших компонентів організації вірша.

  • Коло думок

1911 року побачила світ перша збірка Г.Аполлінера «Бестіарій» («Звіринець»).

- У чому сенс такої незвичної назви збірки? Як вона співвіднесена із підзаго­ловком?

(Бестіарії (лат.звір) — у Дав­ньому Римі борці з дикими звірами на арені. А підзаголовок збірки — «Кортеж Орфея», тобто почет диких звірів, що по­кірно йшли за співцем. Отже, збірка у контексті творчості Аполлінера сприй­малася як клич Орфея, який приборку­вав «звірів сучасності» — війну, на­сильство, розбрат).

  1. Етап контрольно – оцінювальний.
  • Продовж речення
        • Поезія Аполлінера увійшла в такі збірки…
        • Значний вплив на нього мав художник ….
        • Г. Аполлінер запозичив у Пікассо риси….
        • Аполінер був засновником нової течії в модернізмі…..
        • У своїй творчості використовував такі незвичні риси, як..
  • Робота з епіграфом

• “Пласт”. Учнi складають відповідь на поставлене запитання за поданим початком.
1. Я думаю

2. Тому що...
3. Наприклад...
4. Отже

  • Рефлексія «Сьогодні на уроці» :

(учні вибирають питання і дають на них відповіді)

  • Найбільше мене сьогодні вразило….
  • Єдине, що мене тепер дивує…
  • Раніше я думав (ла), що …….. , а тепер вірю, що…
  • Сьогоднішня тема пов'язана з моїм досвідом тим, що…
  • Я хотів (ла) б більше почути про….

З того, що ми сьогодні вивчили, мені справді допомогло…

  1. Підсумок уроку.

Домашнє завдання

Категорія: Конспекти уроків із зарубіжної літератури | Додав: uthitel (29.01.2018)
Переглядів: 89 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]