Батьківські збори

Перебіг зборів

• Вступне слово. Мотивація

«Мистецтво виховання — це ні що інше, як знання засобів для утворення більш сильних і міцних тіл, більш освічених розумів і більш доброчесних душ»,— говорив Гельвецій К. А. Стимулювання здорового способу життя педагогів і вихованців — основний стрижневий напрямок виховного процесу. Звернімося до авторитетів: «Моя наука — жити і бути здоровим» (Лукрецій); «Усі здорові люди люблять життя» (Г. Гайне); «Хто міцний тілом, може терпіти і жару, і холод. Так і той, хто здоровий морально, у змозі перенести і гнів, і радість й інші почуття» (Епіктет).

Стан оптимальної працездатності як дорослої людини, так і школяра, нерозривно пов’язаний із самопочуттям, з кращим функціонуванням усіх систем організму. Здорова людина із радістю включається до усіх видів діяльності: інтелектуально-пізнавальної, трудової, громадської, фізкультурної, ігрової. Вона життєрадісна, оптимістична, відкрита у спілкуванні з однолітками і педагогами. А це — запорука успішного розвитку всіх сфер особистості, усіх її задатків і цінностей. Це і можливість самоактуалізації як мети виховання. Це, нарешті, щасливі діти і, як наслідок і як причина, щасливі, задоволені педагоги.

«Мати гарне здоров’я,— пише творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення П. С. Брегг,— це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: “Я почуваюся чудово! Я живу — чудово”».

Відомо, що основна мета життя — щастя. Але до нього веде одна дорога: міцне здоров’я. Без нього не може бути справжнього і повного щастя. Здорова людина любить життя. Здорова людина рідко буває нещасною.

Важко уявити собі у числі активних і повноцінних учасників у всіх справах дитину або підлітка, у якої постійно болить голова, вона перебуває у постійному нервовому напруженні, боїться усього: «двійок», кривдження однолітків, смерті близьких і власної, темряви, хуліганів та ін., вона завжди в стані апатії, лінощів думки, емоційної загальмованості.

Є ще один аспект: необхідність виживання (матеріального і духовного). Потрапляючи на дорослих, він рикошетом б’є і по дітях.

ІІ. Ознайомлення з інформацією

1. Самозбереження — перший закон життя

Характерним для всіх країн світу в наш час, незважаючи на прогрес у медицині та фармакології, стає звернення до здорового способу життя, до народної медицини, до натуральної гігієни. Не випадково на арену громадського життя все впевненіше виходить наука про здоров’я — валеологія, на відміну від медицини (наука про хвороби та їхнє лікування).

І цей зв’язок здорового способу життя і виховання проглядається протягом століть. «Якути,— писав російський академік І. Тарханов,— наприкінці минулого століття в книзі «Про загартування людського організму»,— натирають своїх немовлят снігом, а остяки подібно тунгусам занурюють дитину в сніг, обливають крижаною водою і закутують потім в оленячі шкіри».

Поява маляти на світ — це перехід від «літа» материнського організму в «зиму» нашої звичайної температури: на терморегуляторну систему дитини навалюється шоковий іспит. Але рухова активність одразу приходить немовляті на допомогу: воно починає стукати ніжками і ручками, дуже напружується і у такий спосіб успішно відновлює рівновагу між новим середовищем проживання і собою.

Олександр Пушкін починав літній ранок з купання в річці, зимовий — із прийому крижаних ванн. Потім брався за пістолет — 100 пострілів, що тренують руку й окомір, їзда верхи і прогулянка з ціпком вагою у 9 фунтів також допомагали підтримувати життєвий рівень. Відомо також, що він відмінно фехтував, цікавився англійським боксом.

У кабінеті Льва Толстого в Хамовниках лежать гантелі, як дві краплі води схожі на ті, з якими тренуються спортсмени-важковики. У 60 років він здійснив пішки подорож з Москви до Ясної Поляни, пройшовши 200 кілометрів за шість днів. У 70 років перемагав у змаганнях з бігу на ковзанах столичну молодь, що гостювала в нього у Ясній Поляні. Лев Толстой був шанувальником (одним із перших росіян) велосипеду і великим цінителем верхової їзди.

Юрій Власов — найзнаменитіший у світі штангіст — був хворим. Віднімалися ноги — позначалася травма хребта, яку отримав на помості. Кілька років спав не більше двох годин на добу — страшний головний біль. Наближалася загибель. Його врятувала воля і фізичні вправи.

2. Берегти здоров’я змолоду

З давніх-давен говорили: «Здоров’я, як і честь, треба берегти змолоду». На жаль, статистика свідчить, що до першого класу приходять цілком здоровими 70 відсотків учнів, а одинадцятий клас такими закінчують тільки 7 відсотків. Що ж робити, щоб здоров’я не тільки берегти, але й зміцнювати?

Фактори, від яких залежить здоров’я:

• рівень медичного обслуговування (10 %);

• спадковість (20 %);

• умови середовища проживання (20 %);

• спосіб життя (50 %).

Отже, шановні батьки, здоров’я дитини залежить від вас на 80 відсотків. Дитина половину часу проводить удома, 20 % — у школі і 30 % — йде на сон. Однією із найважливіших умов, а особливо в дитячому та юнацькому віці, є правильний режим дня.

Ще античні філософи висунули ідею про ритмічність процесів, які відбуваються у природі та організмі. У наш час створено спеціальну науку — хронобіологію, яка вивчає біологічні ритми. Під ними вчені розуміють чергування різних станів організму та коливань інтенсивності фізіологічних процесів та реакцій. Наприклад, максимальної ваги тіло людини досягає о 18–19 годині, максимальної температури тіла — о 16–18 годині, максимальної частоти серцевих скорочень — о 16–18 годині, максимальної частоти дихання — о 13–16 годині, максимального артеріального тиску —
о 15–18 годині. Коли одні органи та система досягають максимуму своєї «працездатності», інші «відпочивають».

1. Розподіл видів діяльності

До поняття режиму дня входять: тривалість, організація й розподіл протягом доби усіх видів діяльності, відпочинку та вживання їжі. У режимі дня школяра медики визначають такі основні компоненти: сон, перебування на відкритому повітрі, їжа, рухлива діяльність, особиста гігієна. Будь-яке порушення негативно впливає на здоров’я дітей. А вони, на жаль, трапляються досить часто.

З’ясувалося, що майже дві третини з них лягають спати і прокидаються з порушенням біологічного ритму, простіше кажучи, недосипають. У таких дітей вранці спостерігається знижений майже на третину рівень працездатності. Тому перші два уроки, як правило, для такої людини марно втрачені. До того ж тільки гігієнічно повний нічний сон відновлює функціональну працездатність мозку, особливо нервових клітин його кори, а різноманітні відхилення спроможні порушувати вищу нервову діяльність.

2. Навчальне навантаження

За санітарними вимогами для учнів початкової школи тривалість виконання домашніх завдань складає 1,5–2 години, але за результатами досліджень вони є значно вищими від цієї норми. Майже третина дітей додатково навчаються у музичних, художніх школах, на комп’ютерних курсах, курсах із вивчення англійської мови, в різноманітних гуртках, спортивних секціях. Унаслідок цього «робочий» день учня початкових класів становить 10–12 годин.

3. Рухова активність

Непомірне навчальне навантаження створює серйозні перешкоди для реалізації вікових біологічних потреб дитячого організму в руховій діяльності, сні, перебуванні на повітрі.

Хоча більшість дітей і відвідують спортивні секції, але сумарне динамічне навантаження протягом тижня не відповідає фізіологічним вимогам, тому більшість відчувають гіподинамію.

Дитячий організм ще погано пристосований до несприятливих впливів оточуючого середовища. У відповідь на зовнішні подразники відбувається активізація найрізноманітніших систем організму, що призводить до швидкого вичерпування резервів, а отже, до швидкої стомлюваності при фізичних і розумових навантаженнях. Не випадково діти скаржаться на втому наприкінці робочого дня, на головний біль під час уроків.

4. Телебачення

Сьогодні з’явився серйозний ворог правильного режиму — телебачення. За даними соціологів і наших досліджень, діти проводять біля телевізора від трьох до шести годин щодня. З фізіологічної точки зору, читання та перегляд передач — процеси, які спонукають до роботи різні функції головного мозку. Візуальний матеріал обробляється, в основному, у правій півкулі головного мозку, а складні мовні або математичні послідовності — у лівій. Психологи стурбовані, що телебачення формує стійку перевагу візуальних репрезентацій. У результаті діти будуть менш посидючими та витривалими, коли від них вимагатимуть докласти зусиль до читання або сприйняття матеріалу на слух.

5. Раціональне харчування

Це одна із основних умов нормального росту та розвитку організму, функціонування всіх його органів та систем. За статистикою, тільки третина дітей вживає їжу 3–4 рази на день, інші — двічі і навіть один раз. Дійсно, це є соціальною проблемою, але доки її не буде вирішено, ми не убережені від зростання шлунково-кишкових захворювань.

У проведеному аналізі висвітлені лише деякі фактори, які негативно впливають на здоров’я школярів. На жаль, їх набагато більше в реальному житті.

6. Неправильна постава

У процесі росту організму дитини у тісній взаємодії з розвитком усіх рухових функцій формується постава. Вона залежить від гармонійної роботи м’язів, правильного положення хребта, голови, плечового поясу, тазу та ніг. Значну роль відіграє не лише сила м’язів, але й її рівномірний розвиток, розподіл м’язової тяги і гармонійна робота усіх м’язів.

Через неправильне сидіння, ношення предметів в одній руці, спання на одному боці, звичку стояти на одній нозі і все робити тільки однією рукою у дітей розвивається сколіоз, який зовнішньо проявляється в нахилі плечового поясу в той або інший бік: одне плече вище за друге.

У чому небезпека сколіозу? Погіршується діяльність органів, які розміщені в грудній клітині, а іноді і в черевній порожнині.

Постава з плескатою спиною характеризується зменшенням, а іноді і згладжуванням згинів хребта в грудному і поперековому відділах. Хребет втрачає свою еластичність, рухи людини стають жорсткими і обережними, у зв’язку з тим, що швидка ходьба викликає больові відчуття. Розмір грудної клітки зменшується, що негативно впливає на функцію органів дихання.

Такі проблеми виникають, як правило, у фізично слабких дітей і у тих, які мають негативні звички — ходити і стояти недбало, з опущеною головою; сидіти сутулячись; читати лежачи на боці; носити портфель в одній руці; тримати руки в кишені тощо.

Виправлення постави вимагає наполегливої, систематичної, кропіткої роботи.

Вправи для постави:

• вправи, що сприяють формуванню правильної постави (переважна більшість гімнастичних вправ);

• вправи, що спеціально спрямовані на формування правильної постави або усунення недоліків постави на рівні функціональних порушень.

Дітям з функціональними порушеннями постави потрібно більше практикуватись у виконанні вправ для різнобічної загальної фізичної підготовки, дихання та рівноваги.

7. Симптоми погіршення зору

• Погіршення зору вдалину.

• Тримає книгу занадто близько до очей.

• Біль при зоровому навантаженні або після нього.

• Часто тре очі, швидко моргає.

• Швидко стомлюється.

• При читанні пропускає слова.

• Може мати поганий почерк, слова ніби колихають одне одне.

ІІІ. Практичне завдання

1. Протягом двох тижнів провести спостереження над тим, як у сім’ї організовано режим дня дитини відповідно до встановлених норм. У разі потреби вжити заходів щодо усунення помічених недоліків.

2. Провести спостереження, як син чи донька запам’ятовує матеріал підручника (скільки разів читає текст, чи складає план, чи розповідає про себе, вголос зміст прочитаного). На основі відтворення (дослівного, своїми словами) дитиною змісту тексту, а також відповідей на поставлені запитання, встановити, наскільки ефективні прийоми запам’ятовування застосовує дитина.

3. Проаналізувати педагогічну ситуацію.

IV. Підсумок заняття

Правила для батьків

1. Діти, які часто спілкуються з батьками, менше хворіють (це довели шведські вчені), тому частіше спілкуйтеся з дитиною.

2. Висуваючи законні вимоги, турбуючись про дитину, не використовуйте насилля. Пам’ятайте, що дитина хоче з повагою ставитись до вас, так само, як і ви хотіли б цього. Наслідки будь-якого насилля з боку дорослого можуть бути різними: від рішучого бунту до звички брехати і навіть розвитку психосоматичних хвороб. І навіть якщо дитина стане виконувати щось виключно для вас, то із задоволенням забуде про це у випадку вашої відсутності.

3. Ваші вимоги мають бути зрозумілими. Не лінуйтеся пояснити дитині, чому ви хочете, щоб вона вчинила саме так, як ви їй радите, не обмежуйтесь безапеляційним «так треба!». Упевніться, що ваші аргументи на користь тієї чи іншої вимоги не викликають у дитини заперечень. Не тисніть на дитину, з докором повторюючи одну й ту ж вимогу декілька разів на день.

4. Допомагайте дитині відповідати вашим вимогам, створюючи для цього ситуацію успіху. Наприклад, купуючи зубну щітку, намагайтесь вибрати яскраву і гарну, а паста має мати приємний смак. Мило може викликати цікавість своїм кольором, формою і пахощами.

5. Дитину треба вміти хвалити. Похвала діє як фактор, що підкріплює виховання стереотипу поведінки, що йде від людини, яку дитина поважає і з якою встановлені дружні стосунки. Якщо ви нічого спільного з дитиною не робите, а тільки обслуговуєте її, дозволяєте їй собою маніпулювати, то напевно дитина не намагатиметься заслужити вашої похвали. Окрім того, не забувайте, що дитина, яку ніколи не хвалять ні в школі, ні вдома, рано чи пізно починає шукати собі похвалу у дворовій компанії, яка не завжди буває благополучною.

6. Не вимагайте одразу забагато, вдовольняйтесь невеликими успіхами. При вихованні у дитини корисних навичок не створюйте ситуацій, коли виконання ваших вимог є фізично неможливим. Відомо, що коли сьогодні вимагають одне, завтра звертають увагу на інше, а післязавтра вимагають третє, то у дитини виникає почуття провини, і вона постійно відчуватиме, що не виправдовує сподівань оточуючих. Будьте передбачуваними у своїх вимогах. Пам’ятайте, що непередбачуваність вимог — постійний стресовий фактор для дитини.

7. Для виховання стійкої звички дитина 6–9 років повинна повторити дію в стереотипній ситуації не менше 15–40 разів в залежності від індивідуальних здібностей.

8. Виховання корисних звичок полегшується і прискорюється у процесі гри.

9. Будьте уважними до своєї дитини. Як правило, кожна здорова і благополучна дитина хоче бути хорошою. Якщо бажання бути хорошою відсутнє — це сигнал про те, що дитині погано і вона потребує вашої уваги та допомоги. Психологічний дискомфорт може бути прихованим і зовні проявлятись в непокорі, у лінощах, швидкій втомлюваності, байдужості до ваших прохань і порад. Пам’ятайте, що непокора — ознака не сили, а слабкості нервових процесів, елемент дезадаптації. Проявіть великодушність, терпіння, не наполягайте на своєму праві керувати і вимагати.

10. Не опікуйте дитину надмірно. Надлишковим опікуванням ви пригнічуєте її волю, не даєте розвиватись самостійності. Здатність робити свій вибір й приймати власне рішення, а також нести за них відповідальність — необхідна складова корисної звички. Допомагайте дитині тільки тоді, коли вона дійсно цього потребує, просить про це, або жаліється, що їй важко.