ТЕМА 27. Види боєприпасів, методи їх розпізнавання. Небезпечні предмети (знахідки) та дії в разі їх виявлення

Подеколи в землі знаходять небезпечні знахідки — вибухові предмети, що й до сьогодні становлять велику загрозу життю і здоров’ю людей. Це різні види боєприпасів: артилерійські снаряди, артилерійські та реактивні міни, авіаційні бомби, інженерні міни, ручні гранати. Зовні небезпечні предмети нагадують безформні шматки металу. Роздивлятися їх та кидати у вогонь не можна, адже це може призвести до нещасного випадку. Знайшовши небезпечний предмет, сповістіть про це дорослих.

Вибухонебезпечні предмети — небезпечні для життя людини.

До вибухонебезпечних предметів в наші дні можна зарахувати будь-яку речовину або предмет, здатні вибухати і завдавати чимало лиха тим, хто не вміє з ними поводитись. Найпильніша увага зараз приділяється таким «дитячим» розвагам, як петарди. Ці предмети здатні розриватися в руках людини, яка не вміє користуватися ними. Можливий і інший варіант, коли цю річ зроблено з порушеннями технології виготовлення. Така іграшка може призвести до небезпечних і тяжких наслідків. Відомі випадки, коли діти залишалися без верхніх або нижніх кінцівок тіла, без очей тощо. Щоб уникнути нещасних випадків, слід точно знати інструкції з використання петард у побуті. Займатися цим повинні дорослі люди, які добре розуміють наслідки від неправильного їх використання.

Вибухонебезпечною речовиною може виявитися предмет, що містить вибуховий газ. Будь-який вибух спричиняє позбавлення людини здоров’я. У кожному будинку є газові плити, які мають точну інструкцію з її використання. Порушення такої інструкції може призвести до вибуху. Ось чому маленьких дітей не допускають до користування газовими плитами. Користуватися нею може лише та людина, яка добре знає інструкцію з її використання і пройшла певний курс навчання.

Не зайвим буде нагадати дітям про зброю, яка теж може розірватися в руці. Часто знайдені зброя або старі предмети (бомби, міни, гранати, рушниці), що залишилися з часіввійни, ще можуть принести свій смертоносний заряд у наші дні. Відомо чимало випадків, коли діти, не підозрюючи про небезпеку, граються такими знайденими предметами.

Гра з вибухонебезпечними предметами загрожує втратою здоров’я не лише тому, хто вирішив погратися ними, але й товаришам, що перебувають поруч.

Часто в ці ігри потрапляють хімічні речовини, здатні вибухати. Учні інколи не розуміють, що проводити досліди й експериментувати з не відомою їм речовиною — досить небезпечно. Такі досліди або експерименти частіше закінчуються бідою, де в найкращому разі дитина потрапляє до лікарні. Проте відомо чимало випадків, коли подібні ігри закінчуються смертю одного з товаришів.

Не грайтеся з предметами, які є вибухонебезпечними! Не допускайте, щоб з такими предметами грали ваші товариші! Пояснюйте їм надзвичайну небезпеку таких ігор!

Головні поняття

У коментарях до ст. 218 КК коло подібних об’єктів конкретизується: «Під бойовими припасами (БП) розуміють патрони, артилерійські снаряди, бомби, гранати, бойові ракети й тому подібні пристрої, призначені для стріляння з вогнепальної зброї або для здійснення вибуху».

Отже, серед БП широко представлені зразки виробів, конструкція і дія яких ґрунтуються на принципах вибухових пристроїв. Вибухові пристрої (ВП) — це вироби, спеціально підготовлені до вибуху в певних умовах. При цьому ВП можна поділити на ВП промислового й саморобного виготовлення.

У переважній більшості випадків ВП містять у своєму складі вибухову речовину (ВР). До ВР зараховують хімічні сполуки або суміші речовин, здатні до швидкої реакції, що супроводжується виділенням великої кількості тепла з утворенням газів.

Певну за масою й об’ємом ВР, підготовлену і здатну до вибуху в конкретних умовах, називають зарядом ВР.

Якщо вибух заряду ВР або ВП супроводжується руйнуванням (частковим або цілковитим) предметів навколишнього оточення і завданням людям, які потрапили в зону його дії, тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, то такий наслідок вибуху називається його вражаючою дією.

Вражаюча дія проявляється в різних формах за рахунок вражаючих факторів, якими під час вибуху є високошвидкісні осколки, ударна хвиля і продукти вибуху.

Вражаючу дію за рахунок ударної хвилі та продуктів вибуху називають фугасною дією, а за рахунок проникаючої ударної дії частин ВП і розташованих поблизу предметів навколишнього оточення, що руйнуються, — осколковою дією Класифікація вибухових речовин (ВР)

Існують різні класифікації ВР.

Оскільки не завжди вдається визначити межі тієї чи іншої групи ВР, їх розподіл має умовний характер.

ВР поділяють за такими ознаками:

1) за потужністю (здатністю виконувати роботу в процесі вибухового перетворення) — на потужні та слабкопотужні ВР;

2) за формою вибухового перетворення (здатністю горіти або детонувати) — на метальні, головною формою вибухового перетворення яких є горіння; бризантні та ініціювальні, головна форма вибухового перетворення яких — детонація;

3) за чутливістю (здатністю вибухати від того чи іншого початкового імпульсу) — на чутливі й нечутливі. До групи чутливих традиційно належать ініціювальні ВР, а до групи нечутливих — бризантні ВР (або такі ВР, що дроблять);

4) за призначенням — промислові, що застосовуються в народному господарстві, та військові, які використовуються у військовій справі;

5) за способом виготовлення — саморобні й виготовлені промисловим способом відповідно до нормативно-технічної документації;

6) за складом — індивідуальні ВР, їх суміші; суміші ВР з інертним наповнювачем; суміші речовин, що набувають вибухових властивостей у процесі змішування.

Ініціювальні вибухові речовини (ВР)

Цей клас ВР застосовується для виготовлення детонаторів, капсулів-детонаторів. Їх називають ще «первинними», оскільки найчастіше вибух заряду у ВР промислового виробництва здійснюється за допомогою початкового вибуху невеликої наважки ІВР. Ці речовини дуже чутливі до механічних впливів (наколювання, удару, тертя), початкового імпульсу у формі променя вогню, термічного впливу. Вибух ІВР настає практично відразу, і головною формою вибухового перетворення є детонація. Найпоширенішими представниками цього класу ВР є гримуча ртуть, плюмбум азид, плюмбум тринітрорезорціанат, що виготовляються промисловістю.

Вибухові речовини бризантної дії

Цей клас ВР застосовується в народному господарстві й військовій справі як у вигляді конструктивно оформлених зарядів (шашок, патронів, спорядження артилерійських снарядів, мін, гранат і подібних пристроїв), так і в порошкоподібній (гранульованій) формі.

Головною формою вибухового перетворення цих ВР є детонація, яку зазвичай зумовлюють за допомогою детонатора (або подібного пристрою, що включає наважку ІВР) Усі бризантні ВР можуть горіти з різною швидкістю (від кількох міліметрів за секунду до кількох метрів за секунду), і горіння їх може переходити за певних умов у детонацію (зі швидкостями в кілька тисяч метрів за секунду). І навпаки, детонація деяких БВР може переходити в горіння, наприклад у зонах малої щільності. Горіння БВР у закритій міцній оболонці часто переходить у детонацію. Головними представниками цього класу є тротил, тетрил, амонали, що виробляє промисловість.

Метальні вибухові речовини — різні види пороху та суміші твердого ракетного палива (СТРП).

Зазначений клас ВР досить великий. Це пояснюється розмаїтістю розв’язуваних задач і конструкцій технічних засобів, у яких вони застосовуються. Порох і СТРП можуть бути багатокомпонентними системами, що містять у собі до кількох десятків різних речовин (особливо СТРП). Залежно від складу види пороху поділяються на димні й бездимні.

Традиційним представником димних видів пороху є чорний порох, що складається з такої механічної суміші: 75 % калієвої селітри, 15 % деревного вугілля й 10 % сірки. Він не здатний детонувати. Головною формою його вибухового перетворення є горіння. У замкнутому об’ємі з достатнім коефіцієнтом заповнення воно відбувається з постійною швидкістю (близько 400 м/с), що забезпечує ефект вибуху.

Бездимні види пороху поділяються на піроксилінові (на легколеткому розчиннику) і балістити (на важколеткому розчиннику). Крім того, існують види пороху, виготовлені із застосуванням змішаного розчинника, — кордити.

Для виготовлення бездимних видів пороху використовують бризантні ВР: піроксилін, нітрогліцерин, динітрогліколь, динітробензен, тротил, гексоген та ін. Піроксилін — головна складова як піроксилінових порохів, так і баліститів. Нітрогліцерин та інші нітроестери застосовуються для виготовлення баліститів. Тротил, гексоген, динітробензен можуть використовуватися як технологічні добавки.

Головною формою вибухового перетворення СТРП і різних видів пороху є горіння, що забезпечується співвідношенням компонентів, які становлять їхню основу.

Оскільки ВР входять до складу бездимних видів пороху та СТРП, вони можуть детонувати залежно від умов і способів ініціювання (підриву). А їхнє горіння за певних умов може протікати у формі вибуху (наприклад, у щільно закритій міцній оболонці).

Вибухові речовини — системи «пальне плюс окисник»

Для експертних досліджень ВР характерним є використання конденсованих систем «певний клас ВР — піротехнічний склад (ПТС)», що застосовуються для подачі світлових, димових, звукових сигналів, освітлення місцевості, у різноманітних ракетних патронахартилерійських снарядах, кулях спеціального призначення, сповільнювачах і тому подібних пристроях. ПТС, як правило, складаються з пального, окисника та сполучної речовини. Пальне — будь-яка речовина, здатна горіти. Окисник — речовина, здатна внаслідок нагрівання розкладатися з виділенням кисню. Сполучна речовина необхідна для надання системі певної форми. Окисник і пальне обираються залежно від питань, що розв’язуються.

Головною формою вибухового перетворення багатьох промислових ПТС є горіння. Воно (як і для всіх систем «пальне плюс окисник») може протікати з різною швидкістю (від кількох міліметрів за секунду до сотень метрів за секунду), що також визначається сферою застосування ПТС, а також конструктивними особливостями ВР. Горіння ПТС може протікати спокійно (пошарове горіння) або мати характер вибуху (наприклад, у щільно закритому корпусі).

«Небезпечний камуфляж»

Насамперед слід знати, що вибухове обладнання може бути закамуфльоване, наприклад, під дитячу іграшку, сувенір, радіоприймач, комп’ютер, ручку й олівець, а також під книгу, скриньку, запальничку, електричний ліхтарик, бляшанку тощо.

Особливу увагу слід звертати на залишені пакети, дипломати, сумки, коробки. Терористи можуть залишити вибуховий пристрій в урні, що знаходиться в туалетній кімнаті, холі та інших приміщеннях, де збираються великі юрби людей.

Що робити, якщо ви виявили сторонній предмет? У жодному разі не торкайтеся його руками, не совайте й не переносьте.

Звертайте увагу на людей, які входять до школи. Вони можуть попросити вас передати кому-небудь сумку або пакет. Не варто цього робити. Про всіх підозрілих осіб повідомляйте вчителям, працівникам охорони або працівникам міліції.

Можливо, саме ваша спостережливість убереже дітей і викладачів від лиха.

Дії в разі виявлення вибухового пристрою

Негайно повідомте про виявлений підозрілий предмет у чергові служби органів внутрішніх справ, МНС, оперативному черговому адміністрації міста.

Не підходьте до виявленого предмета, не торкайтеся його руками й не підпускайте до нього інших.

Вимкніть засоби радіозв’язку, мобільні телефони, інші засоби радіозв’язку, здатні викликати спрацьовування радіодетонатора.

Не повідомляйте про загрозу вибуху нікому, крім тих, кому необхідно знати про те, що сталося, щоб не створити паніки