Тема: Італія. Наслідки Першої світової війни. Загострення со­ціально-економічної кризи в перші післявоєнні роки Б. Муссоліні. Встановлен­ня
21.07.2019, 18:48

Тема: Італія. Наслідки Першої світової війни. Загострення со­ціально-економічної кризи в перші післявоєнні роки Б. Муссоліні. Встановлен­ня фашистської диктатури.

  • охарактеризувати процес становлення фашистської диктатури в Італії, розкрити суть італійського фашизму; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного мате­ріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-іс­торичних умовах; виховати в учнів почуття патріотизму, толерантності, стійких демократичних переконань. Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, учнівські сторінки, мультимедійна презентація, атлас.

Хід уроку:

  1. Організація навчальної діяльності.
  2. Етап орієнтації
        • Який режим установився в СРСР?
        • Що таке тоталітаризм?
        • Пригадаймо ознаки тоталітаризму і наведемо приклади на основі СРСР?
  3. Етап визначення мети.

Презентація проекту

(Учитель демонструє презентацію і коментує етапи роботи над проектом, повідомляє про проведення анкетування, яке виявить інтереси учнів і організує процес роботи над проектом. Та знайомить із системою оцінювання)

 

 

  1. Етап проектування.

Проблемне питання

" Держава є не лише сьогодення, а й минуле, а голо­вне, вона є майбутнє».". Сказав Беніто Муссоліні.

Чи мала така держава майбутнє?

 

  1. Етап організації і виконання плану роботи
  • Коло думок

- Після закінчення І Світової війни Італія могла назвати себе «переможеною серед переможців». Як ,на вашу думку, склалась зовнішньополітична обстановка для Італії?

    • Робота з ОК «Наслідки І Світової війни для Італії»

1. Італія після Першої світової війни опинилася у військо­во-політичній і фінансовій залежності від своїх союзни­ків.

2. Вона не одержала від своїх союзників обіцяних терито­рій (східного узбережжя Адріатичного моря та інших те­риторій), а отримала лише Південний Тіроль і Трієст.

3. Італія втратила у війні 650 тис. загиблих і понад 1 млн. поранених, 1,5 млн. потрапили в полон.

4. За роки війни Італія втратила третину свого національ­ного багатства.

5. В країні не вистачало предметів першої необхідності, па­лива, продовольства.

6. Сільське господарство було підірване мобілізацією в ар­мію працюючої частини селянства.

7. Якщо до війни Італія була експортером продовольства, то після війни вона була змушена купувати продовольст­во за кордоном.

8. Італія заборгувала своїм союзникам 19,2 млрд. лір.

9. Національна грошова одиниця — ліра знецінилася і її вартість впала в 5 разів.

10. Значно зросли ціни на продукти харчування й товари першої необхідності.

11. У 1919-1920 рр. в Італії відбувалися антиурядові виступи робітників, унаслідок яких:

• робітники захоплювали заводи;

• створювалися фабрично-заводські ради;

• уряд був змушений піти на деякі поступки: був вста­новлений 8-годинний робочий день, робітники доби­лися деяких надбавок до заробітної плати.

12. Перебудова економіки на військовий лад зумовила значне зростання важкої промисловості.

13. Італія з країни аграрної перетворилася на аграрно-інду­стріальну.

    • Робота з поняттями

Фашизм-(від іт. — пучок, зв'язка, об'єднання) — це форма репресивно-терористичної диктатури, в основі якої лежить реакція, жорстокий терор, насильство, політика терори­стичних загарбань у прагненні світового панування.

Червоне дворіччя – розгортання робітничого руху та поширення впливу соціалістичних партій у 1917 – 1919 рр.

«Похід на Рим»— подія 28-30жовтня 1922р. в історії Італії, коли 40 тис. італійських фашистів увійшли до Рима з метою демонстрації сили та захоплення влади.

Сквадристи- члени фашистських бойових загонів (сквадр)

«Авентинський блок» - союз опозиційних партій(комуністична, ліберальна, соціалістична)

«Справа Маттеоті»- вбивство лідера опозиції Джакомо Маттеоті, який виступив із промовою, у якій звинувачував фашистів у фальсифікації виборів.

Велика фашистська рада – виконавчий і фактично законодавчий уряд, який символізував зрощування партії із державним апаратом.

Корпоративна держава – держава як влада корпорацій, які представляють і гармонізують інтереси всіх верств населення(на противагу парламентській демократії як владі партій)

Автаркія – політика, спрямована на створення замкненого госпо­дарства всередині країни для її повного економічного самозабезпе­чення шляхом виробництва всього необхідного всередині країни.

  • Запам'ятайте дати

1917-1919 рр. – «червоне дворіччя»

1919 р - створення фашистської партії

ЗО жовтня 1922 р. — «Похід на Рим», Б. Муссоліні призначено главою уряду.

• грудень 1922 р. — створення "великої фашистської ради".

• 3 квітня 1926 р. — прийняття закону про контроль над проф­спілками.

• 5 листопада 1926 р. — прийняття закону про розпуск "антина­ціональних" партій.

• квітень 1927 р. — прийняття "хартії праці", що закріплювала корпоративну систему в Італії.

1929 р. – Латеранська угода. Утворення Ватикану.

  • Історичний портрет

(Слайди 1-8)

1)Робота з документами

По закінченню візиту Гітлера, Муссоліні сказав : «Этот назойливый человек... этот Гитлер — существо свирепое и жестокое. Он заставляет вспомнить Аттилу. Германия так и осталась со времен Тацита страной варваров. Она — извечный враг Рима».

 

Його екстремізм був доступним розумінню міщан і люмпенів: "Я все больше убеждаюсь, - писал он, - что для блага Италии было бы полезно расстрелять... дюжину депутатов и сослать на каторгу хотя бы несколько экс-министров... Парламент в Италии - это чумная язва, отравляющая кровь нации. Ее необходимо вырезать".

 

- Яке враження складається про цю людину

 

2)Повідомлення про Б. Муссоліні

  • Самостійна робота з підручником

- Визначити соціальну опору фашизму.

  • Розповідь вчителя «Прихід фашистів до влади»

Виклик праву власності налаштував проти робітничого руху дрібних го­сподарів (ремісників, торгівців та ін.) і селянство, які до того ж не довіряли існуючій владі.

Настрої цих прошарків населення відбились у фашистському русі, що ви­ник 1919 р. Очолив першу фашистську організацію Б. Муссоліні. Вона називалась «Фашіо ді комбаті менто» («Союз боротьби») Він поєднував у собі ідеї реваншизму, антикомунізму і соціальної демагогії. Фашисти сповідували ідеї підпорядкування всіх інтересів країни державі та нації. Вони вважали, що соціальні виступи, що розколювали і по­слаблювали націю, слід нещадно придушувати. Через чорний одяг їх називали «чорносорочечниками».У 1919—1920 рр. фашисти не становили серйозної небезпеки. На виборах 1919 р. вони не отримали жодного мандата.

Зростанню їхнього впливу сприяли реваншистські настрої, що охопили всі прошарки італійського суспільства. На цій хвилі фашисти вдалися до силових дій, захоплюючи ті території, що їх обіцяла, але не дала Антанта, Так, восени 1919р. загін фашистів на чолі з поетом Габріеле Д'Аннунціо захопив порт Фіуме. Це сприяло виникненню навколо фашистів ореола па­тріотів.

Весною 1921 р. загони фашистів під гаслами відновлення порядку і збереження «великої нації» почали погроми робітничих організацій. У відповідь робітники організували загони «народних сміливців», які вступали у спра­вжні бої з чорносорочечниками. Італія стала ареною масового насильства, а уряд не зміг вивести країну з цього стану і відновити законність. У листопа­ді 1921 р. фашисти об'єднались і утворили Національну фашистську партію, на чолі якої став Б. Муссоліні (дуче — вождь). На виборах партія здобула 32 депутатських місця. Наступ фашистів спричинив опір з боку робітників, У 1922 р. був організований антифашистський страйк. Та його слабка орга­нізація призвела до поразки. У таких умовах Муссоліні, підтримуваний великими промисловцями, заручившись «нейтралітетом» Ватикану, співчуттям короля Віктора-Еммануїла III, висунув вимогу передати фашистам владу. Прихильників збере­ження старих порядків, які не гарантували порядку й законності, виявилось обмаль, і король доручив Муссоліні сформувати уряд.

ЗО жовтня 1922р. Муссоліні на чолі загонів чорносорочечників всту­пив до Риму та очолив уряд («похід на Рим»). Так в Італії було відкрито шлях до ліквідації ліберальної демократії та встановлення фашистської диктатури.

    • Робота з ОК «Причини приходу фашистів до влади» (Учнівська сторінка)

1. Погіршення соціально-економічної ситуації в Італії у 1918-1922 рр., різке погіршення матеріального станови­ща різних верств населення.

2. Зростання соціальних суперечностей під час економічної кризи.

3. Слабкість політичної системи, відсутність політичної стабільності, криза буржуазно-ліберальної держави, слабкість італійського парламентаризму та влади коро­ля Віктора-Еммануїла. Часто змінювалися італійські уряди.

4. Зростання впливу лівих партій спричинило занепокоєн­ня підприємців і дрібних власників; їх прагнення вста­новити сильну владу, здатну навести лад у країні.

5. Після Першої світової війни Італія була ослаблена, її ін­тереси не були враховані на Паризькій мирній конферен­ції, хоча з 1915р. вона воювала на боці Антанти. Італійці почували себе приниженими як нація і прагнули повернути славу великої і сильної держави.

  • Робота з документом «Із заяви Муссоліні після призначення його головою уряду Італії» (Учнівська сторінка)

Те, чого до цього часу не було, є — уряд. Це я. І всі, слухайте мене добре, усі італійці повинні й будуть коритися. Італійці до цього часу нікому не ко­рилися. Жоден уряд не мав в Італії реальної влади. Італійці повинні бути керовані... завжди, у всіх сферах життя.

Запитання до документа.

- Як ви оцінюєте заяву Муссоліні?

  • Робота з ЛСК «Структура влади фашистів в Італії» (Учнівська сторінка)

Спочатку влада Муссоліні була обмеженою. Очолюваний ним уряд скла­дався з представників старих правих партій. Урядові були надані надзви­чайні повноваження на один рік для впорядкування фінансів і наведення порядку. Уряд Муссоліні передав у приватне володіння нерентабельні дер­жавні підприємства, зменшив дефіцит бюджету, придушив страйковий рух. Щоб закріпити успіх, фашисти починають створювати напівпартійні-напівдержавні органи, які починають перебирати на себе державні функції. Так, при голові уряду було створена Велика фашистська рада, поряд з поліцією (карабінерами) створювалась Добровільна міліція національної безпеки, що формувалася з чорносорочечників. Фашистська міліція, яка хоча й присягала королю, але виконувала лише накази дуче; на таємну поліцію ОВРА (Муссоліні порівнював її з «жахливим дра­коном») було покладено завдання проведення тотального шпигун­ства, провокацій і терору.

Перші успіхи фашистів забезпечили їм симпатії більшості населення. Муссоліні поспішив це закріпити на виборах. Був прийнятий новий виборчий закон, за яким партія, що набирає 50 % + 1 голос отримує 2/3 місць у пар­ламенті. Та успіх фашистів на виборах 1924 р. було поставлено під сумнів опозиційними партіями (комуністична, соціалістична, частина лібералів), які утворили «Авентинський блок». Щоб розчистити шлях до одноосібної влади, Муссоліні вдався до рішучих дій. Поштовхом до фашизації країни стала «справа Маттеоті». Один з лідерів опозиції Джакомо Маттеоті 1 черв­ня 1924ф. виступив у парламенті з промовою, у якій звинуватив фашистів у фальсифікації виборів і зажадав анулювати мандати депутатів-фашистів. Через 10 днів його було викрадено і вбито. Але король не усунув Муссоліні від влади, як того вимагала більшість населення. На знак протесту «Авентинський блок» залишив парламент, сподіваю­чись, що таким чином буде паралізовано роботу парламенту і будуть призначені нові вибори. Але цього не сталося. Муссоліні оголосив, що піднімається друга хвиля «фашизму», і висунув гасло: «Уся влада фашистам!». У країні почались погроми опозиції. За відсутності опозиції Муссоліні провів через парламент низку законів, які обмежували демократичні права. Дуче був звіль­нений від відповідальності перед парламентом і отримав право одноосібно видавати декрети. Місцеві органи замінялися префектами, яких призначав дуче. Заборонялася діяльність профспілок і всіх партій, крім фашистських. Створювалися трибунал і таємна поліція. Вводилася смертна кара. Почалися масові арешти (за один день було заарештовано 12 тис. комуністів). У 1926 р. в країні була встановлена однопартійна система. Політичне життя завмерло.

Для управління економікою у 1927 р. створювалася корпоративна сис­тема (робота з ОК)(у 1934 р. існувало 22 корпорації в усіх галузях господарства). Кожна корпорація об'єднувала представників промисловців, фашистських проф­спілок і функціонерів фашистської партії. В основу економічної політи­ки фашистів було покладено ідею створення «корпоративної держави» на засадах «класового миру». Власне, її автором був не Б. Муссоліні, а один з ідеологів фашизму поет Габріель д'Анунціо. Саме він створив перші корпорації в загарбаному в 1919 р. місті Ф'юме.

На початку дуче досить розпливчасте заявляв, що корпо­рації мусять взяти на себе функції парламенту з економічних питань. У цілому, суть задуму полягала в тому, що соціальний мир нібито настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі й синдикати, об'єднані в корпорації. Згодом він утворив спеціальне міністерство корпорацій для ре­гулювання економічного життя країни. Для усунення конфліктів між робітниками і підприємцями 1927 р. було прий­нято Хартію праці, за якою професійні спілки було підпорядко­вано державним органам під контролем фашистів і включено до галузевих корпорацій Було ліквідовано безробіття. Уряд було замінено Великою фашистською радою, а парламент — палатою корпорацій.

Важливим елементом у структурі державного регулювання економіки став Інститут промислової реконструкції (ІРІ), під контроль якого перейшло декілька великих банків і корпорацій.

  • владою дуче залишалась лише церква, на конфлікт з якою дуче не наважувався, бо більшість італійців були ревними католиками. Ніколи не будучи ревносним католиком, він 1929 р. уклав з Папою Римським Пієм XI т. зв. Латеранський пакт, < яким в обмін на визнання останнім Італійського ко­ролівства Ватикан отримав статус самостійної держави. У шко­лах було збережено викладання Закону Божого й легалізовувалася діяльність єдиної нефашистської партії «Католицька дія». Новий закон фактично мо­нополізував владу за фашистською партією. Проте головні ва­желі залишалися в Б. Муссоліні, який, окрім того, що був голо­вою уряду, до 1929 р. особисто очолював 8 з 13 міністерств. Таким чином, було взято курс на фашизацію країни. Насаджу­вався культ особи Муссоліні. Скрізь висіли гасла: «Дуче завжди правий!». "Мы хотим фашизировать нацию. Должны быть итальянцы эпохи фашизма, как были, например, итальянцы эпохи Возрождения". Почалось масове воєнно-спортивне виховання (навіть дітей з чотирьох років). Для виховання молоді у фашистському дусі створювалися масові молодіжні організації.

 

    • Робота з ОК «Корпоративна система» . (Учнівська сторінка)

Ідеологи фашизму заявляли, що в Італії створюється особлива корпоративна держава, в якій буде досягнута гармонії

інтересів різних верств населення.

1927 р. Була прийнята "Хартія праці", в якій були проголошені основні принципи фашистського корпоративізму:

1. Створити виробничі корпорації в різних галузях виробництва, які являтимуть собою об'єднання підприємців робітників для співробітництва на засадах "загальних національних інтересів" і "класового миру".

2. Професійні спілки було підпорядковано державним органам під контролем фашистів.

3. Передбачалося втручання держави у сферу виробництва; випадку "недостатньої приватної ініціативи" або коли за чіпалися політичні інтереси держави.

4. Нація проголошувалася "моральною, політичною й економічною сутністю", що повністю реалізує себе у фашистській державі.

5. Корпорації ставали основою фашистської держави і тільки вони могли висувати кандидатів до парламенту. Під час економічної кризи 1929-1933 рр. італійський фашизм розпочав реалізацію своєї соціальної програми - створення корпоративної системи.

  • Робота в групах (Учнівська сторінка)

1 група. З’ясувати досягнення корпоративної системи в економіці

2 група. Визначити риси фашизації в культурі і спорті.

3 група. Охарактеризувати ідеологічну сферу

Помічник для 1 групи

Офіційно курс на створення «корпоративної держави» було проголошено в 1934 р. В економіці почали діяти фашистські синдикати й корпорації, об'єднані в конфедерації. До їхнього керівництва входили партійні чиновники, представ­ники фашистських профспілок і підприємці. Загалом в основ­них галузях економіки було створено 22 національні корпо­рації, а на середину 30-х рр. практично усі італійці стали їхніми членами. Як заявляв Б. Муссоліні, «фашистська держава може бути лише корпоративною, або вона не буде фашистською».

Корпорації схвалили заборону страйків і 40-годинний робо­чий тиждень, контролювали укладення колективних трудових договорів, розглядали конфліктні ситуації, надавали фінансову підтримку профспілкам. На середину 30-х рр. фашистські профспілки об'єднували 4 млн чол. і завдяки численним пільгам та успіхам в організації дозвілля робітників набули великої популярності. До того ж фашистам вдалося зробити те, на що не спромоглися попередні уряди - скоротити безробіття (з 240 до 100 тис.).

У галузі економіки та соціальних відносин фашисти вжили заходів для залучення капіталовкладень у промисловість, про­вели широке роздержавлення, провели вдалу грошову реформу (цьому сприяли значні кредити із США, зокрема позика від банківського дому Моргана у 100 млн дол.). У 1929 р. рівень промислового виробництва перевищив довоєнний на 40 %, ви­робництво сталі зросло на 84 %, електроенергії - на 100 %.

Проте корпорації не виконали покладених на них завдань. Населення мобілізовувалось на масові «битви за хліб», коли всі італійці, разом із дуче («перший тракторист») — на кіноекра­ні— працювали на полях. За успіхи в цій «битві» давали бойові ордени. Роз­горнулись масові роботи по меліорації долини річки По, по будівництво сотень кілометрів шосе, плотин тощо. Почалась масова перебудова Риму, проводились грандіозні розкопки. І так само провалилися проголошені Б. Муссоліні численні «бит­ви»: «битва за урожай», «битва за народжуваність» і навіть «битви» проти... горобців, мишей і кімнатних мух. .. Напередодні війни Італія так і не могла сама забезпечувати себе сировиною та продовольством, що постійно обіцяв режим.

Помічник для 2 групи

Для збільшення своєї популярності та не бажаючи ділити владу з кримінальним світом, Б. Муссоліні завдав серйозного удару по сицилійській мафії, від якого вона прийшла до тями лише після Другої світової війни.

Режим доклав чимало зусиль для розвитку спорту в країні; за часи тоталітаризму в Італії було споруджено стадіонів та палаців спорту більше, ніж за всю її попередню історію. Улюб­леним видом спорту Б. Муссоліні був бокс, який він проголосив «винятково фашистським засобом самовираження». При цьому піклування дуче про фізичний гарт нації мало цілком просте пояснення — він потребував готових до «великих битв» солдатів.

Справі фашизації повинна була служити й культура. Наслідуючи Наполеона, в 1926 р. Б. Муссоліні віддав наказ про заснування Італійської академії, кандидатури до якої він відібрав особисто. Від діячів мистецтва дуче вимагав доводити, що всі найголовніші світові відкриття найперше були зроблені італійцями: двигун внутрішнього згорання, динамо-машина, друкарська машинка тощо. У шалі культурного націоналізму доводилось, що навіть ім’я У. Шекспіра насправді було псев­донімом італійського поета. Почав поширюватися расизм. Італійці були проголошені однією з арійських рас. У 1938 р. було прийнято низку расових законів:

• почалося переслідування євреїв;

• їм заборонялося одружуватися з представниками "чистої італійської раси";

• не дозволялося викладати у вищих навчальних закла­дах і займати вчені посади;

• заборонялося працювати в державних установах;

• євреїв не призивали в армію;

• їхні діти повинні були навчатися в окремих класах тощо.

Помічник для 3 групи

Великого значення фашисти надавали ідеологічній обробці молоді - «надії батьківщини», її «завтрашній армії». «Живи з ри­зиком!» — закликав молодь дуче. З цією метою практично всіх дітей було залучено до п'яти фашистських молодіжних ор­ганізацій, об'єднаних з часом у єдину - Італійську лікторську молодь.

Для виховання молоді в дусі відданості фашизму й особис­то дуче на вимогу Б. Муссоліні було переписано шкільну про­граму з історії. Відтепер велика увага приділялася Давньому Риму — «найвеличнішій імперії світу», замовчувався період се­редньовіччя, коли Італія не могла похвалитися могутністю, заслуга об'єднання країни в XIX ст. приписувалася винятково Дж. Гарібальді і Дж. Мадзіні, які проголошувалися «найпер­шими фашистами». XX ст. проголошувалося «добою фашизму й Муссоліні».

Проходячи ідеологічний та військовий вишкіл, виховую­чись у дусі обожнення дуче, молоді італійці мали стати гар­матним м'ясом у майбутніх авантюрах за відтворення «Вели­кої Італії».

    • Демонстрація слайдів (13-15)

< Демонстрація відео сюжету

 

ЗАПИТАННЯ: Що демонструють нам дані слайди і відеосюжет ?)

 

 

    • Укладання таблиці «Зовнішня політика»

 

 

Акти агресії Італії у 1920—1930-ті рр.

Рік

 

Акти агресії

 

1923

 

Інцидент навколо острова Корфу . Під час демаркації албано-грецького кордону було вбито італійського генерала Телліні й чотирьох членів його штабу. У відповідь Італія зажадала відшкодувань (50 млн лір). Греки відмовилися. Тоді італійський флот обстріляв острів Корфу і висадив свій десант. Ліга Націй втрутилась у конфлікт. Зрештою Греція виконала вимоги Муссоліні, Італія вивела війська

1935-1936 рр.

Загарбання Ефіопії

1936-1939 рр.

Участь італійського експедиційного корпусу в громадян­ській війні в Іспанії на боці франкістів

1937р.

Приєднання Італії до Антикомінтернівського пакту

1939р.

Загарбання Албанії

1939р.

Укладення «Сталевого пакту» з Німеччиною

1940р.

Вступ Італії у Другу світову війну на боці Німеччини

 

  • Матеріал для розповіді вчителя.

Експансіоністські претензії Італії. Створення імперії.

Долучившись до влади, фашисти прагнули відродити Римську імперію і перетворити Середземне море у «наше море», як Його нази­вали давні римляни. Реалізація цих завойовницьких планів — прямий шлях до війни. Фашисти, поряд із ліквідацією демократичних інститутів, почали процес мілітаризації економіки і всіх аспектів життя суспільства.

Першою жертвою агресивних дій Італії стала Ефіопія, яку італійські війська захопили в 1935—1936 рр. Агресія проти Ефіопії була засуджена провідними країнами світу (Англія, Франція, США та ін.), проти Італії було запроваджено економічну блокаду (правда вона виявилась малоефек­тивною). Блокада стала повною несподіванкою для Муссоліні, який напе­редодні агресії виторгував право на окупацію Ефіопії в Англії та Франції (Римський пакт 1935 р.). У відповідь Муссоліні проголосив політику автаркії (самозабезпечення). Населення підтримало дуче. Був обмежений ім­порт. Купувати іноземні товари вважалось непристойним. Поступово Італія досягла позитивного сальдо у зовнішній торгівлі. Фашистська пропаганда активно поширювала тезу Муссоліні про «пролетарські нації», які повинні боротися за своє існування під сонцем з «багатими та егоїстичними» (Ан­глією та Францією).

На хвилі патріотичного піднесення 9 травня 1936 р. Італія була проголо­шена імперією. Дуче вимагав «підняти на імперський рівень все національне життя країни». Прищеплювався культ сили і волі. Почалась шалена підготовка до війни: армія збільшувалась кількісно, наро­щувався випуск озброєнь. Створена з напруженням усіх зусиль країни армія виявилась недостатньо озброєною новими видами зброї і слабо підготовленою до ведення сучасної війни. Імперські устремління вкрай виснажили економі­ку Італії. Стало зрозумілим, що фашистська модернізація країни провали­лась. Становище в країні не покращувалось. Остаточний крах італійського фашизму відтягнув союз з Німеччиною, яка надавала значної економічної допомоги, а також насування Другої світової війни.

б) Союз із Німеччиною.

Прагнення до переділу світу швидко привело Італію до зближення з фа­шистською Німеччиною та Японією, незважаючи на деякі суперечки щодо Австрії та Балкан. До того ж, будучи першим фашистом, Муссоліні не хотів поступатися цією роллю «вискочці» Гітлеру.

Але вже перша агресія проти Ефіопії довела, що без Німеччини Італія нездатна здійснити жодної серйозної акції. А втім, суперництво між двома фашистськими лідерами тривало аж до 1940 р., доки Муссоліні не змирився зі статусом молодшого партнера Німеччини.

У 1937 р. Італія приєдналася до Антикомінтернівського пакту, а 1939р. Італія та Німеччина уклали між собою «Сталевий пакт».

Першою спільною акцією Німеччини та Італії стала підтримка франкістів в Іспанії в 1936—1939 рр. Італія відправила туди 200-тисячний військовий корпус і велику кількість зброї.

У 1939р. Італія захопила Албанію, а 1940р. вступила у Другу світову війну на боці Німеччини. Вступ у війну прискорив крах фашизму в Італії (1943р.).

 

  1. Етап контрольно – оцінювальний.
    • Я так думаю…

Держава є не лише сьогодення, а й минуле, а голо­вне, вона є майбутнє».". Сказав Беніто Муссоліні.

Чи мала така держава майбутнє?

  • Рефлексія «Сьогодні на уроці» :

(учні вибирають питання і дають на них відповіді)

  • Найбільше мене сьогодні вразило….
  • Я хотів (ла) б більше почути про….
  1. Підсумок уроку.

Встановлення фашистського режиму в Італії було зумовлено не­можливістю традиційної еліти подолати економічну, політичну, соціальну кризу, що охопила країну після Першої світової війни. Вва­жаючи фашизм менш небезпечним, ніж більшовизм, правляча еліта передала владу Муссоліні. Доступившись до влади, фашисти розпо­чали фашистську модернізацію країни, суть якої полягала у встано­влення тоталітарного режиму. Проте фашистська модернізація ви­явилась згубною для країни. Тягар імперських устремлінь виявився для Італії непосильним. Ставши союзником гітлерівської Німеччини і втягнувшись у Другу світову війну, італійський фашизм прирік себе на повну дискредитацію і загибель.

  1. Домашнє завдання

Сфери завдань

Італійський фашизм

Організаційна сфера(партія, вождь, програма)

 

Політична сфера(теорія і практика)

 

Економічна сфера

 

Соціальна сфера (культура, спорт, ідеологія)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Проєктні технології | Додав: uthitel
Переглядів: 343 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]