Сценарій шкільного заходу “Герої не вмирають… Просто йдуть..”
Ведучий 1 В одному слові «Україна» - це любов, Це - пам’ять, це – традиції, минуле, Її історія, її пролита кров. Це – незалежність й міць, яку здобули. Ведучий 2 Це впевнений й сміливий крок вперед, Не дивлячись на негаразди і тортури, Це сьогодення – сильне, не крихке, І наша віра у нове майбутнє. Учитель: Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Ведучий 1 У ці дні ми відзначаємо Річницю трагічних подій на Майдані Незалежності, коли під час Революції Гідності з 18-20 лютого було поранено більш як 1000 людей, загинуло понад 100 протестувальників. Сьогодні ми їх називаємо Небесною Сотнею. Ведучий 2 Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей… Ведучий: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується! Ведучий: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується! (CЛАЙД) Учень 1 Сьогодні день огорнутий печаллю. Пронизаний наскрізь слізьми людей. Слізьми за тим, хто не вернувсь з Майдану, Залишивши батьків, родину і дітей. Учень 2 Всім серцем вірили вони у кращу долю. За неї ж, й на Майдані полягли. За українців і за їхню волю, Своє життя не завагавшись віддали! Учитель: А як все починалось? (СЛАЙДИ) 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності. Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми – вільні» «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день. А що ж було далі?… А далі – не підписання угоди про асоціацію. Влада націлювалась на союз з Росією. А далі – жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада. А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.
(Відеоролик «Революція Гідності)
Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади. Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Страшна звістка з майдану 22 січня облетіла весь світ. Саме 22 січня зранку на Євромайдані під час штурму снайпер застрелив мешканця Дніпропетровська вірменина Сергія Нігояна. (Слайд) Згодом стало відомо про ще одного вбитого – білоруса Михайла Жизневського. .У суботу від важких поранень, отриманих 22 січня на вул. Грушевського під час зіткнень з міліцією, після кількох перенесених операцій і не виходячи з коми, в київській лікарні помер 45-річний Роман Сеник.
22 січня у лісосмузі поблизу Борисполя знайшли мертвим викраденого і замордованого невідомими львів’янина Юрія Вербицького.
Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.
«Постріл, другий, розірвалася тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.»
Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку!
«Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна. Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.»
На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.
(Слайд) Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська,спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів. В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу. Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі.
Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених. На що мітингувальники «відповіли» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами, та «коктейлями Молотова». (Слайд) «Із засобів оборони у мітингувальників були тільки саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ..» (Слайди) Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»
Вчитель: Давайте ще раз звернемось до хроніки подій Відеокліп «98 днів революції гідності (Слайд) Учень 3 Палає Київ у вогні, Віка М горять сталеві БТРи там на межі-передовій, народ боронять волонтери. Учень 4 Палають шини і серця, ніхто не хоче помирати, Перед екраном матері і там, і там їхні солдати.. Учень 5 Там у шоломі зі щитом, стоїть з Франківщини хлопчина, з червоним на грудях хрестом, поранених несе дівчина. Учень 6 Стоїть із Харкова Андрій, Сашко тримає оборону, він тут вже 48 днів, як сам приїхав з Краснодону. Учень 7 Ось знову хвиля йде атак, усе змітають водомети, морозно трошки: «-2», горять позаду вже намети… Учень 8 Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!) наш дух зламають Та хтось із права затягнув, народний гімн усі співають. Ведучий 1 Богдан Палають серця і стоїть на Грушевського чад І стяг український під небом, Тремтить переможно, А ті, хто із чорних портретів, Суворо мовчить, На віки Герої, яких забувати не можна!. Ведучий 2 За правду, свободу, за чесні і рівні права, Виходь у життя, і нехай Україна повстане, Це більше не гра, у ретвіти, репости й слова. Виходь на Майдан, за Майдан і за ради Майдану!. Ведучий 3 І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть, І сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане, Є правда єдина, не писана істина суть: Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном. Ведучий 4 Усе неможливе сьогодні перейде межу, І доля ще буде до мене і зла, і ласкава, Але я виходжу на площу, але я кажу: «Слава Україні - Героям Слава!» Учень 9 Богдан І Не плачте, мамо... Я - в Небесній сотні... Я за Вітчизну голову поклав... Я знаю, мамо, гірко Вам сьогодні - Я ж бо живим вернутись обіцяв... Учень 10 Не вийшло, мамо... Снайпер вцілив в серце... Світ почорнів... І зупинився час... Пробачте, мамо... Мусив я померти. Бо Україна лиш одна у нас! Учень 11 Прощайте, мамо... і простіть, благаю, Що так невчасно світ цей полишив... Я шлю Вам, мамо, вісточку із раю... Я дуже, мамо, дуже Вас любив... Вчитель: Коли ховали хлопців, що загинули у Києві, за ними журилися всі українці, незалежно від того, де вони живуть. Хто Гроші, хто речі, хто ліки – посилають нові емігранти додому, намагаючись хоч чимось допомогти рідному краю у боротьбі. Галичанка Оксана Максимишин посилає в Україну свої вірші. Вже понад 30 народилося їх у далекій Португалії, куди закинула її доля з рідного Яворова. Один із цих віршів – «Мамо, не плач» - у скорботні дні почула вся Україна. Біль, помножений на відстань, відчувають українці, що опинилися далеко від рідної землі у найчорніший для неї час. Коли всією Україною ховали хлопців з небесної сотні, Оксана Максимишин не була на Майдані, але там лунав крик її серця. Що відчувала пані Оксана, коли почула свій вірш зі сцени Майдану?! «Боже милий! У мене таке враження, що від 29 листопада я плачу кожен день». Плакала, кричала. А тоді взяла ручку й папір і сказала: «Я буду боротися. Це моя зброя. Я буду боротися з ними словом». Вірш Оксани Максимишин помітили в Інтернеті, його поширив «Євромайдан SOS», Причинили і поділилися з друзями тисячі людей. Пані Оксана, яка виростила в Україні двох дітей і нині з чоловіком живе у Португалії вже два роки, планує видати свої вірші в Україні, і вірить, що жертви не були даремними.
Відеокліп «Мамо, не плач»
Вчитель: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і їх проводжали, як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупинялись процесії, що везли домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, на колінах, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям. Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях. По країні уже з’явилися вулиці та площі, названі на честь героїв Майдану. Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна. А сотню вже зустріли небеса.. Летіли легко, хоч Майдан ридав… І з кров’ю перемішана сльоза…. А батько сина ще не відпускав.. Й заплакав Бог,побачивши загін: Спереду – сотник, молодий, вродливий І юний хлопчик в касці голубій, І вчитель літній – сивий-сивий.. І рани їхні вже не їм болять.. Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло.. Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…
(Кліп « Небесну сотню, Господи прийми») _Слайд) Ведучий 1 Небесна сотня. Новітні герої України. Вони полягли за нас із вами. юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет… Ведучий 2 Ми сьогодні в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв світлої пам’яті Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами з небес. (слайд) Учень 12 Мамо, я живий, лиш закриті очі.... І серце не б`ється, не вирує кров... Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі Я - поруч – у грудях, де живе любов! Учень 13 Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози, За той біль, і той жаль, що я наробив. Я ж хотів лише миру, добра і свободи... А мене за це ворог безжалісно вбив. Учень 14 Не жалій, моя нене, що я не вернуся, Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог! Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся, Ти лишень свої очі здійми до зірок! (Пісня «Небесна сотня: Україну не вберегли»). Ведучий 3 Блакитне небо посіріло, і дощ ударив у ту ж мить. У грудях серце заболіло, по світу новина летить.... Учень Вітя Ч У центрі міста, на майдані, в серці країни, мов в пітьмі навіки душі відлетіли, там сто героїв полягли. Ведучий 1 Грудьми повстали, захищали нам мирне небо, спів птахів. І до останнього стояли, аж поки янгол прилетів..... Ведучий 2 Небесна сотня вас навічно до себе в рай Господь забрав. Але назавжди залишились в серцях народу, що повстав. Ведучий 3 Борись, Вкраїно, за свободу, бо кров і сльози пролились. І пам’ятай своїх героїв, Їх шанувати поклянись. Ведучий 4 Залишиться кривавий лютий в серцях вкраїнських громадян. Не панувати злу в країні! Хоч стогне вся земля від ран..... УЧИТЕЛЬ Вчитель: 80 днів і ночей… Тривожних, заплаканих і вимолених… Нерівною була ця боротьба. Влада, сила і гроші – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії. За цей короткий проміжок часу ми прожили цілу історичну епоху. Три місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози, заради одного – щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. Це було схоже на якийсь страшний сон.
Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» у виконанні гурту «Пікардійська терція» стала тугою, смутком, неофіційним жалобним гімном України. Під цей пісенний щем , його багатоголосся тисячі українців прощалися з Героями Небесної сотні та з тими, хто навічно впав на Сході за нашу свободу.
Хвилиною Пам’яті, хвилиною мовчання вшануємо вічну пам’ять тих, хто віддав своє життя, відстоюючи ідеали миру, добра, справедливості. Пом’янемо всіх героїв, що полягли під час Революції Гідності та війни на сході. ( хвилина мовчання) Хвилина мовчання (Пливе кача, Свіча пам’яті)
Ведучий 1 Минає 3 роки від трагічних подій на Майдані. Але, на превеликий жаль, Небесної Сотнею не закінчився біль і страждання України. Сьогодні йде боротьба за нашу Україну. Ведучий 2 Прийшла в нашу хату тривожна година, Хай кожен збагне собі в безлічі справ: Все треба зробить, щоб жила Україна, Щоб ворог підступний її не здолав. Ведучий 3 І хай доведеться колись не доїсти, Чи буде в кімнатах поменше тепла, Але не дамо ми лихим терористам Чіплять в нашім небі чужого орла. Учень Коля Вставай, і кайдани порви, Дай познак ясніший від грому Що ти не рабиня Москви, І нею не будеш ніколи! Ведучий 4 В ці дні хай єднає нас думка єдина, Ми зло в нашім домі долали не раз, Все треба зробить, щоб жила Україна – Приймаймо цей заклик, як Божий Наказ!. Вчитель Молюся за Тебе моя Україно, за кожного батька, за кожного сина, за кожною матір, за кожну дитину я Бога прошу – збережи Україну! Страшною порою не дай їм загинуть! Хай наші молитви до Бога полинуть! Нехай Він злобу у серцях наших спинить! Молюсь, щоб людина почула людину, щоб син пожалів батька іншого сина, щоб мирною знову стала країна – я Бога прошу – збережи Україну! (Пісня «Білі лебеді….») Флешмоб 34. Пам’ятайте про тих, хто безвісти пропав, 35 Пам’ятайте про тих, хто не встали, як впали, 36. Пам’ятайте про тих, хто згоріли, мов зорі,
38 Пам’ятайте про тих, що за правду повстали. 39 Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах. 40 Пам’ятайте про тих, що лягали під танки… 41 Є в місцях на Вкраїні невідомі останки… 42 Є в лісах, є у горах, і є під горою 43 Менше в світі могил, ніж безіменних героїв… 44 Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні 45 Хай відомими стануть всі герої безвісні… (Слайд) Учитель Нашими воїнами пишається весь народ, бо в їхніх серцях горить вогонь любов до рідної країни, та велика віра в перемогу. Захищаючи рідну землю від ворога, сьогодні вони віддають найдорожче – своє життя.А ми говоримо їм : «Повертайтесь живими!». (Слайд) Вчитель: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Ці події навіки закарбувалися в серцях, душах та в історії нашої Батьківщини, єдиної, неподільної, соборної України. З початку Революції Гідності з’явилася необхідність вибороти європейське майбутнє. Революція Гідності не тільки сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму, а й показала важливість національної ідеї. Нині саме за неї триває боротьба, і те, наскільки ця боротьба буде успішною, залежить від кожного з нас. Війна, яка триває зараз – це не жахливий сон, а страшний період нашої історії. Ми говоримо про війну, про солдатів, які зараз боронять незалежність нашої держави для того, щоб життя продовжувалось, щоби світило сонце і сміялись українські діти на своїй рідній Україні! Кліп «Воїни світла»
| |
|
| |
| Переглядів: 479 | |
| Всього коментарів: 0 | |