Головна » Статті » Класному керівнику » Робота з батьками

Батьківські збори Умови успішної адаптації п"ятикласників

Батьківські збори Умови успішної адаптації п"ятикласників

  • Мотивація батьків до занять

Давайте познайомимося. (Бейджі для всіх батьків та вчителів.)

Шановні батьки!

Якщо Ви бажаєте допомогти своїй дитині успішно подолати труднощі перехідного періоду від початкової школи до середньої ланки;

якщо Ви хочете допомогти вчитися з радістю й виробити вміння адаптуватися до швидкоплинних змін;

якщо Ви бажаєте розвинути в своїй дитині кращі особистісні якості;

якщо Ви прагнете комфортних психологічних умов під час перебування в школі Вашої дитини;

якщо Вам хочеться краще пізнати тих, хто буде поряд із Вашою дитиною протягом найближчих семи років — учителів, різні шкільні служби, однокласників, які буватимуть у Вашому домі;

якщо Ви прагнете зрозуміти дитячу фізіологію, навчальні здібності Вашої дитини, підтримувати світ її захоплень, розумно балансувати навчання й відпочинок;

якщо Ви прагнете бачити своє улюблене дитя завжди здоровим і радісним, навчити піклуватись про власне здоров’я;

якщо Ви бажаєте розширити можливості дитини шляхом її особистісного зростання;

якщо Ви хочете навчити свою дитину позитивно ставитися до життя, робити висновки із тимчасових труднощів, ставити перед собою високу мету й успішно досягати її…

Можна перерахувати ще кілька десятків мотивів з метою зацікавлення нашими заняттями, але коли Ваше серце відгукнулось принаймні на один із них, то батьківські зустрічі — це саме те, що Вам потрібно. Дійсно, про все вищеназване мріє більшість із нас. Але перш за все, погодьтеся, самим треба поповнити власні знання задля того, щоб наша батьківська підтримка спиралась на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки. Тим більше що, за результатами опитування, значна частина із вас зараз не відчуває стовідсоткової впевненості у спроможності надати допомогу власній дитині в період адаптації. Хоча частіше спостерігається ситуація, коли ми дещо перебільшуємо свої педагогічні здібності по відношенню до дитини, спираючись лише на власний досвід чи досвід своїх батьків («мене так виховували»). Але зауважимо: стаючи батьками, ми автоматично не стаємо педагогами й вихователями. (Інакше навіщо потрібні були б педучилища і педінститути?)

Тож висновок напрошується сам: щоб допомогти своїм дітям, треба спочатку навчитись самому й виховати себе. Якщо ми вас переконали, продовжимо.

ІІ. Створення єдиного інформаційного поля

Протягом наших зустрічей ми будемо оперувати термінами, поняттями, суть яких має бути зрозуміла кожному і трактуватись однозначно. Тобто під час спілкування буде створене єдине інформаційно-понятійне поле, а простіше — спільна мова.

У бесідах будуть використані як класична психолого-педагогічна література, так і публікації освітянської преси, а також книги вітчизняних і зарубіжних авторів — фахівців з позитивної трансформації мислення та теорій успіху.

ІІІ. Лекційний блок. Шкільне дитинство і початок отроцтва

1. Розвиток психічних процесів

Отже, наші діти перейшли з початкової школи до середньої. Змінюються умови навчання, які висувають більш високі вимоги до інтелектуального й особистісного розвитку, до ступеня сформованості в них певних навчальних знань, навчальних дій, до рівня розвитку довільності, здатності до саморегуляції тощо. Що ж характеризує особливості психічного, особистісного розвитку школяра на віковій межі 10–11 років?

Саме в цей період відбуваються суттєві зміни в психіці дитини. Засвоєння нових уявлень про навколишній світ перебудовує раніше сформовані життєві поняття дітей, а шкільне навчання сприяє розвиткові теоретичного мислення в доступних учням цього віку формах. Завдяки розвитку нового рівня мислення відбувається перебудова всіх інших психічних процесів, тобто, за словами Д. Ельконіна, «пам’ять стає мислячою, а сприйняття — думаючим». Тому саме перебудова всієї пізнавальної сфери у зв’язку з розвитком теоретичного мислення становить основ­ний зміст розумового розвитку в молодшому шкільному віціВідомо, що на початку підліткового віку навчальна діяльність втрачає своє пріоритетне значення у психічному розвитку учнів. Але попри все вона залишається основною діяльністю школярів, продовжує впливати на зміст і ступінь інтелектуальної та мотиваційної сфер особистості дитини.

За свідченням психологів, у цьому віці у зв’язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни в пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп діяльності, виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, виникнення конфліктних ситуацій між однолітками та дорослими.

Резюме і спільні стратегії батьків і вчителів: спостерігайте за настроєм дитини, підтримуйте атмосферу доброзичливості, щирості, допомагайте раціонально розподіляти час на приготування уроків (режим дня).

2. Стосунки з товаришами

Кілька слів про стосунки з однолітками, які у п’ятикласників набувають нової якості. Діти почали знайомитись, стверджуватись у новому колективі, почувати себе частиною цілого колективу, жити із ним спільним життям. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню одне до одного, а з іншого — у формі осмислення вчинків однолітків та стосунків із ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя і спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою і особистісно значущою.

Резюме: оскільки це особистісно значуще для наших дітей, таким воно є і для нас, батьків. Саме те, як складаються стосунки із товаришами, більшою мірою впливає на емоційне самопочуття дитини, а не лише успіхи у навчанні й відносини з учителями.

Стратегія батьків: звертайте увагу на те, як складаються ділові та особистісні стосунки Вашої дитини з учнями класу, на емоції дитини під час розмови про клас, товаришів.

3. Характер самооцінки

Наступна вікова особливість. Суттєво змінюється характер самооцінки школярів. Звичні в молодших класах ситуації, коли самооцінка «інспірувалася» учителем на підставі результатів навчання, вони підлягають коригуванню й переоцінці іншими дітьми, причому до уваги беруться характеристики чи якості, які проявляються у навчанні. Можна говорити про появу в цей перехідний період кризи самооцінки: від 4-го до 5-го класу різко зростає кількість негативних. Незадоволення собою в дітей цьоговіку розповсюджується не лише на відносно нову сферу життєдіяльності — спілкування з однокласниками,— але й на навчальну діяльність, здавалося б, уже «освоєну» галузь.

Загострене критичне ставлення до себе актуалізує в молодших підлітків потребу в загальній позитивній оцінці своєї особистості в цілому, не залежно від конкретних результатів, іншими людьми, перш за все дорослими. І ось тут вчасно й розумно діятимуть мама, тато, вчитель, підтримуючи дитину морально. А ця загострена потреба в подальшому стане основою сприятливого особистісного зростання.

Резюме: перехід від дитинства до отроцтва характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, викликаної зміною соціальної ситуації і зміною змісту внутрішньої позиції учня. На відміну від «класичної» підліткової кризи, вона поки що слабо виявлена у поведінці, у зовнішніх проявах. Але, зауважимо, тим вона і небезпечна, що її не видно. Школярі далеко не завжди усвідомлюють переживання, пов’язані з такими змінами, часто діти навіть не можуть сформулювати свої труднощі, проблеми, питання. В результаті виникає психологічна незахищеність.

Незадоволення собою, стосунками з іншими, критичність в оцінці результатів навчання — все це може стати стимулом до розвитку потреби в самовихованні, а може й негативно відбитися на самоповазі, викликаючи стреси й емоційне перенапруження, завадити формуванню особистості.

Стратегія батьків: розвивати рефлексивні вміння дітей дивитися на себе «збоку», допомагати у формуванні навичок самоконтролю та самооцінки.

4. Зустріч із новими вчителями

Поговоримо про складність адаптації до нових учителів. Те, що їх буде багато, не є саме по собі причиною труднощів. З початкової школи у дітей накопичений достатній досвід взаємодії з різними викладачами, що значною мірою знижує ефект новизни від зустрічі з педагогами середньої ланки. Однак останнім, як правило, потрібен певний час на те, щоб вивчити нових учнів одразу в кількох класах. Якщо думка про дитину як про учня може скластися за три тижні (після проведення кількох письмових робіт), то думка про дитину як особистість складається у тривалому процесі спілкування, спостереження (і не лише на уроках, а частіше у неформальному оточенні).

Труднощі можуть бути викликані не кількістю педагогів, а перш за все невиправданими на початку очікуваннями дітей з приводу відносин, стилю спілкування з ними (а за їхніми плечима чотирирічний стереотип!) нових педагогів.

Щодо батьків. На відміну від початкової школи, батьки тепер отримуватимуть інформацію про своїх дітей від різних учителів, тому матимуть можливість співставитиуспіх у навчанні дитини, її поведінку на різних уроках, в різних ситуаціях шкільного життя.

Як застереження батькам можна сказати так: якщо ви бачите погіршення у навчанні, контактах дитини, у жодному разі не пояснюйте це одразу недостатньою кваліфікацією (такий висновок може робити лише адміністрація), неправильним ставленням викладачів, зокрема класного керівника. До речі, не слід забувати й про різні стилі відносин з учнями учителя початкової школи і середньої. Достатньо типова ситуація різних стилів.

Стратегія: під час приватної бесіди спробуйте з’ясувати ситуацію, намітьте разом з класним керівником заходи задля подолання проблеми. Не загострюйте стосунків, оскільки ваше негативне ставлення до вчителів чи інших батьків у свою чергу відбивається на ставленні дітей до школи, навчання, вчителів, і тим ускладнює труднощі перехідного періоду.

IV. Підсумок

Умови успішної адаптації учнів 5-го класу

Рекомендації заняття:

1. Основна діяльність школярів — навчальна. На початку підліткового віку вона втрачає пріоритетне значення у психічному розвитку дитини, але залишається суспільно значимою, впливає на інтелектуальну і емоційну сфери дитини.

Тому важливо підтримувати позитивну мотивацію до навчання, допомагати в навчанні, навчити дитину раціонально розподіляти час на приготування домашніх завдань.

2. Для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значущою стає сфера спілкування з однолітками.

Звертайте увагу на те, як складаються ділові та особисті стосунки Вашої дитини з однокласниками і класним колективом у цілому, на емоції дитини під час розмови про клас, товаришів.

3. Перехід від дитинства до отроцтва характеризується психологічною незахищеністю, що виражається у незадоволенні собою, критичністю в оцінюванні результатів навчання. Це може стати стимулом для самовиховання, а може негативно вплинути на самоповагу, викликаючи стреси й перенапруження.

  • рефлексивні вміння в учнів дивитися на себе «збоку», допомагайте у формуванні навичок самоконтролю і самооцінки4. Якщо Ви спостерігаєте погіршення у навчанні дитини, поговоріть з нею, а під час бесіди з класним керівником з’ясуйте ситуацію, разом намітьте заходи задля подолання проблеми.

5. Будьте другом своїй дитині, розпитуйте її частіше про шкільне життя. Цікавтесь думкою: «А як би ти вчинив на місці вчителя чи товариша?».

Резюме: Будьте другом! Розпитуйте, цікавтесь! З’ясуйте, намітьте дії. Звертайте увагу, розвивайте! Підтримуйте, допомагайте, навчайте!

Категорія: Робота з батьками | Додав: uthitel (19.07.2019)
Переглядів: 70 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]