Головна » Статті » Класному керівнику » Години спілкування, тренінги

Година спілкування Тема. Милосердя — краса душі.

Година спілкування Тема. Милосердя — краса душі.

Мета: навчати учнів критично ставитися до своїх учинків

та вчинків інших людей; розвивати в учнів почуття

доброти, чуйності, милосердя; виховувати в учнів

любов і повагу, щирість і працьовитість.

Обладнання: чисті аркуші паперу, ручки.

Хід заняття

На дошці написано вислови Сааді:

«Коли людина перестане думати про власне задоволення,

а житиме для інших, то вона високо підніметься душею».

«Все те, що робиш комусь, робиш собі!»

«Не чиніть зла, воно гидке і кривди не робіть нікому,

бо кривда щастя не дає, а зло обмежує свободу».

«Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслу-

говуєш називатися людиною».

Творче завдання «Потрібна допомога».

Учитель наводить учням приклади із життя дітей у ди-

тячих будинках, тяжко хворих людей, розповідає про поки-

нутих тварин. Потім учитель розділяє учнів на групи і про-

понує кожній скласти «План допомоги» тим, хто потребує

допомоги. Наприклад: написати лист, відправити іграшки,

теплі речі, гроші, відвідати людину і т. д.

Слово вчителя.

Чим зміряти людяність? Справжня людина, сильна і добра,

ніколи не стане кривдити тих, хто їй довірився, хто слабший за

неї. Психологи встановили, що більшість злочинців у дитинс-

тві ставали жертвами насильства і жорстокості з боку батьків,

а потім і самі виявляли жорстокість — до тварин. У цих лю-

дей відсутнє позитивне світосприйняття, адже їхнє дитинство

було спотворено злом і ненавистю. От і стає зрозумілим, чим

вимірюється гідність людини, її людяність — ставленням до

інших: до рослин, тварин, людей. Ми також частина природи,

отже, відповідаємо за все, що робимо в ній!

Про бачене людям я хочу сказати:

Пішла із козою до лісу гуляти.

Дивлюся: собака зависла на гіллі.

О, хто поглумився над псом на дозвіллі?

Він лапки зложив на спочинок, невинний.

Висить, бідолаха, неначе дитина.

Хазяїн-алкаш у душі ховав біса —

Задумав собаку повісити в лісі.

У вбивці є мати, і жінка, і діти.

Чому так жорстокість зростає у світі

Та топиться совість у склянці спиртного,

Немає сумління, в душі нема Бога?

Яка безсердечність у того садиста!

Живе сотворіння для нього, мов листя.

Сьогодні собака, а завтра — людина,

Така беззахисна, така безневинна.

Піде душогубець на сповідь до храму,

Забувши про вбивства гріховну оману.

Для нього не гріх, а розвага, пригода.

Над жертвою плачуть птахи та природа…

Бесіда.

Чи правда, що той, хто в дитинстві знущається над тва-

ринами, виростає безжалісним, жорстоким і навіть небез-

печним для людського суспільства?

154

Як ви розумієте слово «милосердя»? Доберіть до цьо-

го слова синоніми. (Співчуття, добродійність, чуйність

та ін.)

Розкажіть, хто серед ваших знайомих, сусідів потребує

співчуття.

Розкажіть про які-небудь випадки із свого життя, коли

ви виявили співчуття, або коли хтось виявив співчуття по

відношенню до вас.

Як ви гадаєте, які риси характеру мають бути прита-

манні милосердній людині?

Слово вчителя.

А тепер послухайте коротеньке оповідання письменника

Бруно Ферреро «Розрада».

Одна дівчинка повернулася від сусідки, у котрої щойно

померла восьмирічна донька.

— Чому ти ходила до пані Олі? — питає батько.

— Щоб її розрадити,— відповіла дівчинка.

— А як ти, така мала, могла її розрадити?

— Я обняла її, вона взяла мене на коліна, і я… плакала

з нею.

Якщо хтось поруч тебе страждає, плач разом із ним.

Якщо хтось радіє, радій разом із ним. Любов — дивиться

й бачить, чує і вислуховує.

Любити — це брати участь усім своїм єством у радос-

ті чи горі ближнього. Той, хто любить, відкриває в собі

безмежні можливості розради і співчуття. Ми — янголи,

тільки з одним крилом. Отже, ми можемо літати тільки

тоді, коли когось обіймаємо.

Запитання до учнів.

Як іще можна допомогти людині у її горі?

 

Слово вчителя.

О, Любове, ніщо не може зрівнятися з тобою! Ти — сад

квітучий, ти — ліс густий, ти — море безкрає. Ти не до-

сліджена ніким і не перевершена нічим. Усе, створене Бо-

гом,— прекрасне і мудре, тож учимося жити по-Божому.

І велике щастя чекає на кожного з нас!

Ми недаремно почали говорити про любов, адже все

в житті починається з Любові!

Неправильне розуміння життя на землі призводить до

скам’яніння серця. Погляньмо на себе, на оточуючих. Кож-

ний повинен усвідомити: погані думки і вчинки створюють

навколо людини небезпечне для неї ж коло чорної енергії.

Від наших думок і вчинків залежить, чи бути Землі й людс-

тву взагалі?

Сьогодні багато говорять про милосердя, доброту. Чим

викликаний такий великий інтерес широкої громадськості

до проблем моральності?

Вдумаймося у наслідки трагічних подій, які постійно

дають знати про себе: аварія на Чорнобильській АЕС, чи-

сельні зіткнення суден і поїздів, прояви міжнаціональних

непорозумінь, факти зростання злочинності. Та йдеться не

лише про прямо катастрофічні події. Скільки в Україні по-

кинутих дітей, самотніх старих?

Дехто заперечить: при чому тут моральність? Але чи

мали б місце усі наведені факти, коли б люди були високо-

моральними? Мабуть, ні.

Тому сьогодні ми будемо говорити про ті моральні

цінності, які повинні бути у сучасних людей, а зокрема

й у підлітків.

Нині поширена думка, що такі риси характеру, як чуй-

ність, жертовність, милосердя є ознакою м’якотілих, без-

характерних людей.

Запитання до учнів.

Чи згідні ви з цією думкою?

Нині нас жахає навала людської жорстокості. Байду-

же ставлення до старих, яких власні діти відправляють до

будинків перестарілих, покинуті безпритульні діти, жеб-

рацтво, хворі, покинуті напризволяще через брак грошей,

дитяча та підліткова злочинність — усе це нині вже нікого

не дивує.

Тож де візьметься милосердя, якщо сьогоднішні хлоп-

ці та дівчата не завжди відзначаються високим рівнем мо-

ральної зрілості. У їхньому середовищі мають місце багато

різних правопорушень.

Бесіда.

Що, на вашу думку, є причиною зростання підліткової

злочинності?

Як запобігти поширенню бездуховності в суспільстві?

Хто в першу чергу має нести відповідальність за вихо-

вання молодого покоління?

Слово вчителя.

У Радянському Союзі, до складу якого входила і Ук-

раїна, тривалий час побутувала думка, що в державних

закладах досягається найвищий рівень ефективності у ви-

хованні — діти виростають справжніми громадянами своєї

держави. Сьогодні ми починаємо замислюватись: а може

саме з цього починаються наші втрати у вихованні?

Послухайте таку сумну історію.

Олег і його брат Сергій виховувались у неповній сім’ї.

Батько-одинак намагався по можливості матеріально за-

безпечити родину, не виявляючи інтересу до внутрішніх

проблем синів, їхніх захоплень. Становище погіршилося,

коли в дім прийшла мачуха, з’явилися молодші діти. Поз-

бавлені батьківської любові й уваги, хлопці стали мало бу-

вати вдома, багато часу проводити на вулиці, погано вчи-

тися, призвичаїлися до спиртного та цигарок. Врешті-решт

одного разу Олег і Сергій були затримані міліцією за дрібну

крадіжку й потрапили до виправної колонії.

Запитання до учнів.

Що вас вразило в цій історії?

Кого ви звинувачуєте у біді хлопців — їх самих чи їхнє

оточення?

Слово вчителя.

А от іще одна історія.

Трагічно склались долі Миколи та Дмитра. Поява хлоп-

чиків на світ не принесла радості їхнім матерям. Байдужість,

виявлена до них матерями, зробила цих дітей недовірливи-

ми, неповажливими до дорослих, близьких і чужих. Бажан-

ня схитрувати, лицемірство стали тими чинниками, які вре-

шті-решт привели хлопців на лаву підсудних.

У всьому винні неблагополучні сім’ї.

Запитання до учнів.

Чи можуть діти, що виховуються у благополучних

сім’ях, вирости злочинцями?

Чи залежить рівень виховання дитини від матеріального

становища в сім’ї?

Слово вчителя.

«Багаті теж плачуть» — це слова із дуже популярного

колись серіалу. У благополучних сім’ях тривоги, пережи-

вання синів і дочок для батьків залишаються таємницею:

близько 57 відсотків учнів не хочуть розповідати їм про

свої справи. Тільки 18,3 відсотка постійно з усіх питань

радяться з татами і мамами, а 2 9 відсотків лише у крайніх

випадках просять про допомогу.

Своє небажання звертатись до батьків пояснюється не-

вмінням останніх вислухати і зрозуміти їх.

Бесіда.

Як часто ви радитесь із батьками?

Кому довіряєте більше: татові, мамі чи подрузі?

Чи можна вважати вчителя другом?

Творче завдання «Вчимося розумінню».

Учитель розділяє учнів на чотири групи. Одна група —

батьки, друга — бабусі й дідусі, третя — учителі, четвер-

та — діти. Кожна група повинна написати, чому її не ро-

зуміє решта груп. Після того, як представники від груп

зачитають свої відповіді, учитель разом з учнями складає

загальний список проблем, пов’язаних із нерозумінням один

одного, і обговорює з ними, як розв’язати ці проблеми.

Слово вчителя.

«Сьогоднішня молодь байдужа, вона не переживає за

долю інших людей, за майбутнє країни». Такі гіркі слова

можна часто почути з уст старшого покоління. Проте, чи

дійсно воно так?

Бесіда.

Чи були у вас випадки, коли ваші товариші не відвіду-

вали школу певний час? Чи цікавились ви станом їхнього

здоров’я, їхніми турботами?

Як часто в житті ви робите добрі вчинки? Що це за

вчинки?

Сьогодні у світі є багато жебраків. Як ви ставитесь до

цих людей?

Чи викликають у вас співчуття діти-сироти, діти-інваліди?

Творче завдання «Великодушний учинок».

Подумайте, які із запропонованих учинків можна назва-

ти великодушними, а які — ні:

Ви завжди ділитеся зі своїм другом цукерками, іграш-

ками.

Ви заблукали в лісі й віддали останній шматок хліба

своєму другові, хоча були також дуже голодні.

Мати купила дочці цукерок. Дорогою додому вона зуст-

ріла убогу дитину і пригостила її цукерками.

Вранці по дорозі в школу ви прибираєте з дитячого май-

данчика осколки і сміття, щоб малюки не порізалися і не

забруднилися.

Ви організували суботник і зібрали дітей зі всього бу-

динку, щоб прибрати дитячий майданчик.

Ви завжди вчасно годуєте свого собаку.

Ви завжди годуєте бездомних собак і кішок у дворі

й навіть можете віддати їм свій сніданок.

Бесіда.

Про яку людину говорять, що в неї великодушне серце?

Як ви гадаєте, чи здатні ви на великодушний учинок?

У чому виявляється великодушність ваших близьких по

відношенню до вас?

Чи можуть бути милосердними і чуйними діти, яких

виховує вулиця?

Слово вчителя.

Великий вплив на формування моральних якостей під-

літків має преса та кінофільми, які нині демонструють ка-

нали українського телебачення.

Запитання до учнів.

Як часто ви дивитесь телевізор?

Які фільми вам подобаються?

Як ви ставитеся до бойовиків? Чим вони вас приваблюють?

Чи вчать ці фільми мужності, відваги, доброти?

Слово вчителя.

Так, бойовики у підлітків, особливо у хлопців, вихову-

ють жорстокість, насильство, злобу, ненависть і т. д. Про

жорстокість написано чимало. Байдужість і жорстокість —

страшні хвороби сучасності, з якими потрібно боротися

кожному з нас.

Чого ми всі такі жорстокі?

Ще й злішаємо з кожним днем.

І, загубивши власний спокій,

Спокою іншим не даєм.

Чого забули милосердя

І заповідь святих небес?

Ой, перед віщим оком смерті

Чим зможем виправдать себе?

Душа з начинкою лихою

Втрачає людяне тепло,

Ніяк не стане добротою

Зло, перемножене на зло.

Хіба ми будемо багатші,

Коли розпустим люті дим?

Хай краще серце вже заплаче,

Ніж в грудях стане кам’яним.

Іду навстріч — тож посміхніться,

І я всміхнуся, мов дитя.

Ні, ще не висохла криниця,

Людська криниця співчуття.

У істини слова не пишні,

Щоб кожен зміг до них дійти,

Бо ж нас усіх створив Всевишній

З живої плоті доброти.

Запитання до учнів.

Чим схвилював вас цей вірш?

Слово вчителя.

Справді, щось «надламалось у світі», «якісь зірвані мос-

ти», бо черствіють наші душі, ми залишаємось байдужими

161

до чужого болю, забуваємо, що старість обов’язково прийде

до кожного з нас. Ви, мабуть, погодитесь із тим, що в наш

час, на жаль, дуже мало чуйності. Про це свідчать пере-

повнені будинки для перестарілих, численні газетні стат-

ті, в яких ідеться про непорозуміння, що виникають між

батьками і дітьми.

Запитання до учнів.

Яких норм повинні дотримуватись діти по відношенню

до своїх батьків?

Чи маємо ми право ображатися на батьків?

Слово вчителя.

Хочеться вірити, що ніхто з вас не забуде своїх батьків,

особливо тоді, коли до них прийде старість.

Значна частина сьогоднішньої молоді переконана, що

досягти щастя в житті можна, навчившись правильно оці-

нювати ситуацію і обернувши її на свою користь, а зовсім

не завдяки працелюбності, освіченості, наполегливості.

Запитання до учнів.

Чи згодні ви з цією думкою?

Що приносить щастя людині?

Від того, як ми себе поведемо, залежатиме і наше

майбутнє.

Що для вас найважливіше в житті?

Без чого можна обійтися в житті?

Ваша головна проблема на сьогоднішній день?

З ким ви ділитесь своїми проблемами?

Які риси характеру ви найбільше цінуєте в людях?

Заключне слово вчителя.

Кожна людина живе лише один раз. І що б не стало-

ся у кожного з вас у житті, завжди пам’ятайте, що ви

людина. Ніколи не звинувачуйте когось у тому, що вас по-

гано виховали. Ви самі повинні якомога більше працювати

над вдосконаленням своєї особистості. Цей шлях важкий

і тернистий, але ви молоді й зможете все подолати. І ось

тоді у вашому серці навіки оселяться найсвятіші людсь-

кі почуття — любов, доброта, прощення. Їх не купиш на

базарі, в магазині, їх ні в кого не позичиш, але можна

навчити себе бути добрими, людяними і милосердними.

Як часто ми зриваємо квітку, не задумуючись над тим,

що завдаємо їй болю. Як легко зранити серце одним необе-

режним словом, тим самим не залишивши у цьому серці

місця для проростання добра. Будьмо добрими і чуйними,

лагідними і щедрими, бо саме внутрішня краса прикрашає

людину. Відкриймо навстіж своє серце і душу для друзів,

близьких і рідних. Життя таке прекрасне, тож поспішайте

творити добро на землі.

Бути людиною — не дуже просто,

Бути людиною — геройство в наші дні.

Устати й крикнути з трибуни, із помосту:

О люди, залишайтеся людьми!

Категорія: Години спілкування, тренінги | Додав: uthitel (29.07.2018)
Переглядів: 147 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]