Година спілкування: Що таке толерантність?

Мета: донести до учнів необхідність толерантності в суспільстві через з'ясування принципу терпи­мості між людьми, між колективами або групами людей; на прикладі сучасного соціального стано­вища в Україні показати нагальну потребу злаго­ди, поваги до інших людей, їхніх думок. За декілька днів до години спілкування учням да­ється завдання дізнатися у батьків, бабусь, діду­сів про національні корені предків.

Афоризми:

Перед великим розумом я схиляю голо­ву, перед великим серцем я стаю на коліна. (І. Гете)

Щаслива людина та, яка дарує щастя най­більшій кількості людей. (Дені Дідро)

Той, хто хоче обвинувачувати, не повинен поспішати. (Ж. Б. Мольєр)

Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе. (Л. да Вінчі)

Людина, яка робить інших щасливими, не може сама бути нещасною. (К. А. Гельвецій)

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш на звання людини. (Сааді)

Жодна зла людина не буває щасливою. (Д. Ю. Ювенал)

Поведінка — це дзеркало, у якому кожен показує свою подобу. (І. Гете)

Хід години спілкування

Читання легенди.

Старовинна легенда

Зустрілися раз білий і чорношкірий. Стали розмовляти:

— Який ти потворний, негре. Неначе увесь сажею ви­мазаний, — сказав білий.

Чорний зневажливо зіщулився і сказав:

— Який ти потворний, білий! Неначе тебе всього обер­нули папером.

Сперечалися вони, сперечалися, ніяк не могли прийти до згоди і вирішили піти до мудреця. Вислухав їх мудрець і сказав білому:

—Подивися, який красивий твій чорний брат. Він чор­ний, як південна ніч, і в ній, подібно до зірок, сяють очі його... Потім мудрець звернувся до чорношкірого:

— А ти, друже, подивися, який красивий твій білий брат. Він красивий, як виблискуючий білий сніг, що лежить на вершинах наших гір, а волосся його — кольори сонця...

Негр і білий присоромилися своєї суперечки і помири­лися.

А мудрець думав про майбутнє. І видалася йому така картина... Крутяться у веселому хороводі, танцюючи і ви­співуючи пісні, білі, чорні, жовті люди. З любов'ю дивлять­ся вони одне на одного. І перекриває звуки музики і пісень чийсь молодий голос: «Як добре, що всі ми різні. А то жити було б так нудно!»

Класний керівник. Про що ця легенда, чого вчить? (Відповіді учнів.)

Тема нашої години — «Толерантність». Це слово похо­дить від латинського «терплячий», це — терпимість до ін­ших думок і вірувань.

— Як ви гадаєте, чи актуальна ця тема сьогодні?

— Чому виникають суперечки між людьми?

— Хто винний у їх розв'язанні?

— Чи можна уникнути суперечок, які роблять людей злими одне до одного?

У ході відповідей учні повинні назвати головною при­чиною небажання прислухатися до іншої людини.

— Чи можна перенести взаємовідносини між людьми в міждержавні стосунки? Чи є схожість у стосунках людей і держав?

44

— Які можна назвати приклади з історії, що приводили до конфліктів між державами? Чи можна було їх уникнути?

Учні наведуть яскраві приклади з вивченої історії про те, що багато воєн можна було уникнути завдяки перего­ворам. Що багато конфліктів закінчувалось миром, коли люди почали домовлятися між собою, коли відкидали сте­реотипи й просто слухали одне одного. Головним висновком у ході бесіди повинно бути те, що багато міждержавних конфліктів, непорозумінь можна уникнути, що головним пріоритетом повинно стати людське життя.

— Чи існують «гострі кути» в Україні?

— Чи завжди люди розуміють одне одного?

Учні. У сучасному суспільстві відбувається багато кон­фліктів — релігійних, міжнаціональних, воєнних. Ще не­давно в нас на Львівщині були конфлікти між православ­ними і греко-католиками; у незалежній Україні є багато партій різного спрямування; у наш час багато людей агре­сивних, недобрих одне до одного; газети і телебачення роз­повідають про жахливі, події, коли батьки вбивають дітей, підлітки — один одного.

Міжнародний день толерантності, проголошений 16 лис­топада 1995 року на XXVIII сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, набуває особливого значення з початком третьо­го тисячоліття, перше десятиріччя якого ООН проголосила Міжнародним десятиріччям культури, миру та ненасильства (2000-2010 роки).

Ідеї толерантності стали актуальними не сьогодні. Стат­тя 1 Загальної декларації прав людини (1948 рік) проголо­шує: «Усі люди народжуються вільними і рівними у своїх гідності та правах». Тому агресивність, конфронтація, від­чуженість мають поступитися місцем толерантному став­ленню людей одне до одного, взаєморозумінню й довірі.

Класний керівник. Так, в Україні на сучасному ета­пі багато протиріч. У багатьох сферах суспільного життя, починаючи із сімейних сварок і закінчуючи суперечками, а то і бійками у Верховній Раді, багато недосконалого. Час А ми сьогодні спробуємо з'ясувати:

— Чи необхідно поважати думки інших людей?

— Чи завжди наші стереотипи відбивають дійсну реаль­ну картину подій?

— Чи можемо ми помилятися і чи повинні ми говорити,

що помиляємося?

• Учитель просить учнів назвати проблеми України і за­писує їх на дошці.
• виникнути великий перелік. Тому доцільно про­вести голосування, щоб учні визначили найголовніші для суспільного життя України. Це буде приклад демократії, ,. коли всі можуть висловлюватися, але рішення приймає біль­шість. Деякі проблеми будуть об'єднані через спільні ознаки. Учні мають висловитися про найвідоміші події в Укра­їні: вибори, референдум, політичні події. У кожного учня виникне власна думка з цього приводу. Завдання полягає в тому, щоб учні висловили припущення, хто або яка група може не погодитися з точкою зору учня, яка — погодитися з нею.

Обговорення питань:

1. Чи хотіли б ви жити в країні, де панує тільки одна точ­ка зору, де інші погляди заборонені? Вам би було краще жити?
2. Що було б, якби всі люди думали однаково? Чи сприя­ло б це розвитку країни?

Класний керівник. Толерантність — повага, сприй­няття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й пере­конань. Толерантність — це єдність у різноманітті.

Толерантність — не тільки моральний обов'язок, а й по­літична та правова потреба.

Толерантність — це те, що уможливлює досягнення культури, сприяє переходу від війни до миру.

Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання.

Толерантність — це, передусім, активна позиція, що фор­мується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Стаття 1 Декларації принципів толерантності.) Учені не дійшли одностайної думки щодо виникнення у світовій культурі терміна «толерантність». Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протес­танти і католики знайшли компроміс між своїми конфе­сіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії — Варфоломіївська.

Важливим періодом в історії толерантності також вва­жають кромвельський період англійської історії (XVII ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві — індепенденти та левелери, що обстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їхніми поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки не­погрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, гово­рив: «Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі». В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерант­ності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери

милосердя.

Епоха Відродження (XVIII ст.), яку часто наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобін­ський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: «Я не згоден із тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку». У цьому афоризмі — класична теорія толе­рантності.

Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігій­на толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце в демократичному суспільстві.

Для української мови поняття «толерантність» відносно нове і однозначного тлумачення поки що не має. Для того щоб краще зрозуміти походження цього слова, пропонуємо тобі невеликий лінгвістичний екскурс:

• Толерантність (ісп.) — здатність визнавати відмінність від власних ідеї чи помислу;

• Толерантність (фр.) — ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама; .

• Толерантність (англ.) — готовність бути терплячим;

• Толерантність (кит.) — дозволяти, приймати, бути щодо інших милосердним;

• Толерантність (араб.) — прощення, милосердя, м'якість, терпіння, чуйне ставлення до інших;

• терпіння — здатність стійко, без нарікань витриму­вати фізичні або моральні страждання, життєві зли­годні тощо. Уміння довго та спокійно витримувати щось нудне, неприємне, небажане тощо.

Типи толерантності в сучасному суспільстві

На початку XXI ст. проблема толерантності набула осо­бливої актуальності у зв'язку із процесом глобалізації, що зіштовхує релігійні, національні й етнічні ідентичності

різних культур і народів. Формування громадянського сус­пільства неможливе без відповідного усвідомлення фунда­ментальних цінностей демократії. Однією з основних таких ' цінностей є цінність толерантності. Проблема толерантності сьогодні — одна з центральних проблем як глобального, так і національного порядку.

Толерантність — це терпимість до чужих думок, ві­рувань, поведінки. Це повага або визнання рівності ін­ших, відмова від домінування чи насильства. Інакше ка­жучи, постійні, цілеспрямовані зусилля для створення такого інформаційного поля, яке б культивувало в лю­дині й суспільстві настанову на самообмеження, злагоду та співробітництво, на емоційну мобілізацію на злагоду культур.

Типологізація толерантності за соціальними сферами її буття:

• вікова толерантність — неупередженість до апріорних «недоліків» людини, пов'язаних з її віком. Вікова толе­рантність цілком може поєднуватися із прийнятою у бага­тьох культурах повагою до осіб похилого віку;

• освітня толерантність. Очевидно, що даний тип толерант­ності має відношення до побутової сфери і не пов'язаний з обговорюваним питанням, де рівень освіти суб'єктів права є вирішальним чинником;

• міжнаціональна толерантність — ставлення до представ­ників різних націй, неприпустимість перенесення недоліків і негативних вчинків окремих представників національнос­ті на інших людей, ставитися до будь-якої людини з позиції «презумпції національної невинності»;

• расова толерантність — відсутність упереджень до пред­ставників іншої раси;

• релігійна толерантність — ставлення до догматів різи й х конфесій, до релігійності з боку представників різних кон­фесіональних груп;

• географічна толерантність — неупередженість до жите­лів невеликих або провінційних міст, сіл та інших регіоні» з боку столичних жителів, і навпаки;

• міжкласова толерантність — терпиме ставлення до пред­ставників різних майнових шарів — багатих до бідних, бід­них до багатих;

• фізіологічна толерантність — ставлення до хворих, ін­валідів, фізично неповноцінних, осіб із зовнішніми недолі­ками тощо;

• політична толерантність — ставлення до діяльності різ­них партій і об'єднань, висловлювань їх членів.

Ведучи мову про рівні існування толерантності, можна

виділити такі:

— цивілізаційний;

— міжнародний (міждержавний);

• етнічний; £. соціальний;

— індивідуальний.

Толерантність цивілізаційна (або соціокультурна) перед­бачає ненасильство у контактах різних культурних світів (цивілізацій). Тому соціокультурний (цивілізаційний) ви­мір толерантності, як найзагальніший рівень її існуван­ня, є умовою творчого розвитку «культури світу» (термін ЮНЕСКО) у сучасності,

Толерантність у міжнародних відносинах є прямою умо­вою співпраці й мирного співіснування держав незалежно від їхніх розмірів, економічного розвитку, етнічної чи ре­лігійної приналежності їхнього населення.

Етнічна толерантність є основним засобом досягнення гармонії національних відносин у мультинаціональних сус­пільствах, тому що базується на визнанні того факту, що за відмінностями криється суттєва подібність.

Соціальна толерантність, яку можна визначити як нена­сильницьке, поважне ставлення до різних соціальних груп, є гармонізацією відносин у суспільстві.

На індивідуальному рівні толерантність є доброчинністю, тобто нормою поведінки відповідальної особистості. Толе­рантність стосовно людей, які відрізняються від нас своїми поглядами і звичками, вимагає розуміння того, що істина не може бути простою, що вона багатогранна і що існують інші погляди. Саме цей рівень існування толерантної свідомості виступає фундаментом будь-якої терпимості в суспільстві.

Таким чином, толерантність є базовою цінністю відкри­того суспільства, тому толерантність, критичне мислення, свобода і відповідальність особистості у відкритому суспіль­стві становлять фундамент демократії і створюють умови розвитку, руху суспільства вперед. Поняття ж «толерант­ність» в етичній і політичній лексиці включає морально-правовий та державний аспекти. В умовах інтенсивного інтеграційного світового процесу взаємопроникнення різ­них культур толерантність набуває ознак загальновизнано­го державного принципу, яким необхідно керуватися, щоб успішно розвивати конструктивні взаємини на правових, цивілізованих принципах. Призначення толерантності по­лягає в пошані прав людини (особисті права, свободи, по­літичні, соціальні, культурні).

Першим міжнародно-правовим документом, в якому розкривається суть толерантності, є проголошена та підпи­сана ЮНЕСКО 16 листопада 1995 р. Декларація принципів

толерантності.

У Декларації зафіксовані головні рівні упровадження принципів толерантності: особистий, державний, соціаль­ний.

Особливе значення авторами Декларації надається функціонуванню принципів толерантності на рівні держа­ви. Тут толерантність означає дотримання неупередженого законодавства, правопорядку і судово-процесуальних та ад­міністративних норм. Крім того, толерантність також вима­гає надання кожній людині можливостей для економічного і соціального розвитку без будь-якої дискримінації. В Де­кларації запропоновано і шляхи досягнення поставлених перед державою завдань. Це:

— ратифікація і виконання існуючих міжнародних кон­венцій про права людини;

— розробка законодавства, здатного забезпечити в сус­пільстві рівноправні підходи і рівність можливостей для всіх груп і окремих людей Одним із найпоширеніших типів толерантності є між­національна толерантність.

Міжнаціональна толерантність — системна сукуп­ність психологічних настанов, відчуттів, певного набору знань і суспільно-правових норм (виражених через закон або*традиції), а також світоглядно-поведінкових орієнта­цій, які припускають терпиме або прийнятне ставлення представників якої-небудь однієї національності (зокрема, на особистому рівні) до інших інонаціональних явищ (мови, культури, звичаїв, норм поведінки тощо).

В українському розумінні міжнаціональна толерантність не може бути зведена тільки до єдиного акта і лише терпи­мого. По-перше, міжнаціональна толерантність є процесом, ^ що постійно розвивається, який власне включає емоційно-психічні норми, відчуття по відношенню до інших націо­нальностей, широкий набір знань, інформаційних уявлень про інші культури, мови і, нарешті, власне поведінкові на­станови, світоглядні погляди стосовно інонаціонального. По-друге, міжнаціональна толерантність як явище є на­багато ширшим, ніж просто терпиме ставлення. Не випад­ково для позначення цього феномена був обраний термін іноземного, у даному випадку латинського, походження. Тим самим, найімовірніше, зазначається, що сенс поняття толерантності містить поряд із просто терпимим ставлен­ням принципи загальнолюдської моралі, що проявляються у пошані й обов'язковому дотриманні прав всіх народів сві­ту; в усвідомленні єдності і загального взаємозв'язку різ­них етнокультур, в широких знаннях про мови, культури і походження різних народів, особливо тих, з якими відбу­вається безпосередній контакт; у неприйнятті воєн, анексії та інших форм насильства у відносинах між національнос­тями; у вирішенні міжнаціональних проблем на основі ба­лансу інтересів.

На міжнародному рівні до толерантності належить вза­ємна пошана різних культур і традицій. Наприклад, було б неправомірним стилізувати під європейські культури або американський спосіб життя весь розвиток цивілізації і девальвувати всі форми, що відхиляються, скажімо, від єв­ропейських, оголошувати їх примітивними, варварськими і нерозвиненими.

Визнання самоцінності інших культур полегшується, якщо увага спрямована не тільки на розділяючу основу, але й на об'єднуючий фактор, на загальнолюдські позиції: го­товність допомагати, нести цивілізованість і чесність, сло­вом те, що не лише на християнському Заході, але й у різ­них суспільствах в різних епохах завжди визнавалося як етичні цінності.

У контексті європейського мислення толерантність — це не лише необхідна складова сучасної культури, але й уні­версальна цінність людства.

Цікаві думки визначних людей про толерантність

Щаслива людина та, яка дарує щастя багатьом людям. (Дені Дідро, французький математик)

Той, хто хоче обвинувачувати, не повинен поспішати. (Мольєр, французький драматург)

Ображаючи іншого, ти не турбуєшся про самого себе. (Леонардо да Вінчі, італійський художник епохи Відро­дження)

Людина, яка робить щасливими, не може бути сама не­щасною. (Гельвецій, французький філософ)

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуго­вуєш на звання людини. (Сааді, перський поет)

Підняти слабкого — цього замало: треба ще його потім і підтримати. (Вільям Шекспір, англійський драматург)

Легше вирішує і засуджує той, хто менше змилується. (Джордано Бруно, італійський мислитель)

Дійсна ознака, за якою можна впізнати справжнього муд­реця,— терпимість. (Генрік Ібсен, норвезький драматург)

Гідність людини полягає в тому, щоб любити тих, хто її ображає. (Марк Аврелій, давньоримський імператор і фі­лософ)

Привчи свій розум до сумніву, а серце до терпимості! |(Георг Ліхтенберг, німецький учений і публіцист)

Байдужість — це параліч душі, її передчасна смерть. (Антон Чехов, російський письменник)

Той, хто хоче обвинувачувати, не повинен поспішати. (Мольєр, французький драматург)

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуго­вуєш на званий людини. (Сааді, перський поет)

Жодна зла людина не буває щасливою. (Ювенал, рим­ський поет)

Поведінка -— це дзеркало, у якому кожен показує свою подобу. (Гете, німецький поет)

Трьох речей треба уникати [у житті]: ненависті, заздрос­ті, презирства. (Східна мудрість)

Нехай справи твої будуть такими, якими ти хотів би їх згадувати на схилі віку. (Марк Аврелий)

Якщо 5ґ чимось на тебе не схожий, я цим зовсім не обра­жаю тебе, а навпроти обдаровую. (Антуан де Сент-Екзюпері, французький письменник)

Мовчіть, поки не відчуєте, що цілком володієте собою. (Лі-Цзи, китайський філософ)

Ваша думка мені глибоко ворожа, але за ваше право її висловити я готовий пожертвувати своїм життям. (Вольтер, французький філософ)

За природою люди близькі одне до одного, а за звич­ками далекі одне від одного. (Конфуцій, китайський фі­лософ)

Прояви нетерпимості

1) Образи, кепкування, вираження зневаги;

2) ігнорування (відмова у бесіді, у визнанні);

3) негативні стереотипи, упередження, забобони (складан­ня узагальненої думки про людину, що належить до іншої культури, статі, раси, етнічної групи, як правило, на основі негативних характеристик);

4) етноцентризм (розуміння й оцінка життєвих явищ крізь призму цінностей і традицій власної групи як еталонної і кращої порівняно з іншими групами);

5) пошук ворога (перенесення провини за нещастя, неблагополуччя та соціальні проблеми на ту або іншу групу);

6. переслідування, залякування, погрози;
7. дискримінація за ознакою статі, сексуальної орієнтації й інших відмінностей (позбавлення соціальних благ, заперечення прав людини, ізоляція в суспільстві);
8. расизм (дискримінація представників певної раси на основі переконання, що одні раси перевершують інші);
9. ксенофобія у формі етнофобій (антисемітизм, кавказофобія), релігійних фобій, мігрантофобії (неприязнь до представників інших культур і груп, переконання в тому, що «чужаки» шкідливі для суспільства, пере­слідування «чужаків»);

10) націоналізм (переконання в перевазі своєї нації над іншими і в тому, що своя нація має великий об'єм прав);

11) фашизм (реакційний антидемократичний режим, для якого характерні крайні форми насильства і масовий терор);

12) імперіалізм (підкорення одних народів іншими з метою контролю багатств і ресурсів підпорядкованих народів);

13) експлуатація (використання чужого часу і праці без справедливої винагороди, безрозсудне використання ресурсів і природних багатств);

14) осквернення релігійних або культурних символів;

15) релігійне переслідування (насадження конкретної віри, її цінностей і обрядів);

16) вигнання (офіційне або насильницьке);

17) сегрегація, включаючи апартеїд (примусовий розподіл людей різних рас, релігій або статей, зазвичай на шко­ду інтересам однієї групи);

18) репресії (насильницьке позбавлення можливості реалі­зації прав людини), знищення і геноцид (утримання за ґратами, фізичні розправи, напади, вбивства).

Висновок, якого мають дійти учні: люди можуть мати однакові точки зору, але належати до протилежних груп, і навпаки, діаметрально протилежні точки зору можуть бути у споріднених людей. Учні наводять приклади з вивченої історії про те, що багато воєн можна було уникнути завдяки переговорам. Багато кон­фліктів закінчувались миром, якщо люди домовлялись між со­бою, коли відкидали стереотипи й просто слухали одне одного. Головним висновком у ході бесіди повинно бути те, що багато міждержавних конфліктів, непорозумінь можна уникнути, що головним пріоритетом повинно стати людське життя.

Класний керівник. Арістотель говорив: «Місто — єдність несхожих».

Згідно з переписом населення 2004 року, національний склад населення України (загальною кількістю 47,732,079 осіб) характеризується значною перевагою представників основної нації — українців. Вони становлять 77,8 % усіх жителів України. Поряд з українцями на території держави проживає понад 100 національностей. Серед них найбільшу діаспору мають росіяни — 17,3 % усього населення країни. В Україні проживає також значна кількість націй прилег­лих держав. Це, перш за все, білоруси, кількість яких сягає 400 тис. осіб, молдавани — 300 тис. осіб, поляки — 250 тис. осіб, болгари — 250 тис. осіб, угорці — 150 тис. осіб, руму­ни — 100 тис. осіб. Найбільшою нацією України, що не має власної держави, є кримці — 250 тис., які мешкають пере­важно на батьківщині — у Криму. Крім цих національнос­тей, в Україні проживають греки, татари, вірмени, цигани, німці, гагаузи та ін. Україна — багатонаціональна держава. Питання толерантності є для неї актуальним, оскільки спів­існування в ній різних народів передбачає діалог культур, традицій, релігій.

Отже, толерантність — терпимість до іншого роду по­глядів, устоїв, звичаїв.

Толерантність потрібна по відношенню до особливостей різних народів, націй і релігій. Вона є ознакою упевненості в собі й усвідомлення надійності своїх власних позицій, озна­кою відкритої для всіх ідейної течії, яка не боїться порівнян­ня з іншими точками зору і не уникає духовної конкуренції. Терпимість — соціально-психологічна риса людини, що виражає шанобливе та доброзичливе ставлення до поглядів,

переконань, вірувань, думок, традицій, звичок і поведінки інших людей.

Терпимість сприяє досягненню взаєморозуміння й узгод­женості в діях без застосування тиску, примусу, погроз. Терпимість не лише пом'якшує протиріччя, але й виражає надію на поліпшення стосунків, особове виправлення.

Толерантна особа — це людина, що добре знає себе і ви­знає інших.

Прояв співчуття — найважливіша цінність толерант­ного суспільства і риса толерантної людини.

У психології щире співпереживання емоційному стану іншого, здатність розділити його відчуття і настрої позна­чається терміном «емпатія». Розвиток емпатичних власти­востей особи безпосередньо пов'язаний з умінням поставити себе на місце іншого.

Формули толерантного спілкування:

— «Стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе».

— «Якщо тобі погано, знайди того, кому ще гірше, і до­поможи йому».

— «Постав себе на місце того, кого ти засуджуєш».

Завдання: проаналізуйте в групах ситуацію, оберіть свій варіант відповіді й поясніть його. Дайте визначення понят­тя «межа терпимості».

Ситуація 1.

Дмитро має нетипову для хлопця зачіску — надто довге волосся. Як поводитися тим, кому такий стиль не подоба­ється?

Варіанти:

— постійно демонструвати своє негативне ставлення, у різкій формі рекомендувати змінити зачіску;

— виходити з того, що людина має право на самовира­ження й може робити будь-що зі своїм волоссям; - — вимагати дотримуватися загального стилю одягу та зачіски на заняттях у школі. Ситуація 2.

Оксана часто пропускає уроки без поважних причин. Як

ставитися до цього? Варіанти:

— засуджувати її за ці вчинки;

— вважати, що це — особиста справа Оксани й не втру­чатися;

— із розумінням поставитися до проблем Оксани, по­ступово заохочувати її до навчання.

Ситуація 3.

Вадим постійно виявляє неповагу до інших, бруталь­ність до своїх товаришів. Що робити?

Варіанти:

— прагнути уникати спілкування з Вадимом;

— — відповісти брутальністю на брутальність.

— «ковтати» образи і проводити з учнем роз'яснювальну

роботу. (Відповідь учнів.)

Завдання групі 1.

Скласти перелік правил вікової толерантності по відно­шенню до людей похилого віку.

Завдання групі 2.

Скласти проект «Політична толерантність — це...»

Приблизний проект учнів.

Політична толерантність — це терпиме ставлення до чу­жої думки, не протидія силі силою, а використання «пар­ламентських» методів розв'язання конфліктів, подолання агресивності, конфліктності, визнання за іншими права бути іншими: відрізнятися зовнішнім виглядом, вірою, мо­вою, вчинками...

Завдання групі 3.

Скласти проект «Толерантна поведінка в колективі», зазначивши принципи уникання конфліктів. Приблизний проект учнів.

— З'ясуй причину конфлікту;

— стримуй свої емоції;

— поважай думку суперника;

— уникай тих, хто нав'язує суперечку.