Тема 3: Етносоціальні процеси в суспільстві та рівень життя людей на Україні в середині 60-х — на початку 80-х рр.
Мета: розкрити сутність демографічних та соціальних змін; сприяти усвідомленню причин наростання соціальної кризи; формувати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки еко-номічних та соціальних проблем у суспільстві; закріпити вміння аналізу і порівняння історичного матеріалу; розвивати уміння висловлювати й аргументувати власну точки зору щодо кризи суспільної свідомості та початку формування подвійної моралі радянського суспільства. Тип уроку: комбінований. Обладнання: підручник, карта «Україна в період застою (1964—1985 рр.)», дидактичні матеріали. Основні терміни і поняття: демографія, урбанізація, еміграція, депопуляція, товарний дефіцит, рівень життя, номенклатура. Основні дати і події: 1959, 1970, 1979, 1989 р. — всесоюзні переписи населення.
Хід уроку І. Організаційний момент уроку ІІ. Перевірка домашнього завдання
1. Розкрийте зміст реформ другої половини 1960-х рр. Чи мали вони шанс на успіх? Свою думку аргументуйте.
1. Дайте оцінку виконання п’ятирічних планів. 2. Які негативні явища спостерігалися в розвитку промисловості? 3. Чому сільське господарство було хронічно відсталим у радянській економіці? 4. Роздуми: Сучасники цієї епохи казали: «Думаємо одне, кажемо друге, робимо третє». ІІ . Актуалізація опорних знань Бесіда 1. Що таке демографія? 2. Які показники соціального життя вам відомі? ІІІ . Мотивація навчальної діяльності Із праці О. Субтельного «Україна: історія» «Серед величезної більшості українців зростає прив’язаність до того, що на Заході називають цінностями середніх класів, а в СРСР — буржуазним споживацтвом. За свідченнями радянських джерел, молодь в основному цікавить не будівництво нового суспільства, а вигідна й престижна праця, здобуття кваліфікації тощо. Мало хто хоче бути пролетарем. Переважна більшість молодих людей спрямовує свої зусилля на те, щоб дістати високоякісні споживчі товари, виготовлені на Заході. Очевидним є факт, що сучасна молодь аж ніяк не близька до тієї, яку хотів бачити Ленін».
ІV. Оголошення теми уроку
V. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Друга половина 60-х — початку 80-х років ХХ ст. були часом суттєвих соціальних, етнічних, демографічних змін у суспільстві. На початку 60-х років вдалося подолати жахливі для України демографічні наслідки Другої світової війни, сталінських репресій та голодоморів. 1960 р. загальна чисельність населення республіки становила 42,4 млн осіб, з яких 22,6 млн, або 53 %, були сільськими жителями. На початку 80-х років чисельність населення республіки перевищила 50-мільйонну позначку, досягнувши у 1989 р. (за результатами перепису населення) 51,7 млн осіб. За кількістю жителів Україна перебувала на шостому місці в Європі після Росії, Німеччини, Італії, Великобританії та Франції. Від перепису до перепису приріст населення зменшувався: 1959–1970 рр. — 5 млн 258 тис, у 1970–1979 рр. — 2 млн 248 тис., в 1979–1989 рр. — 1 млн 862 тис. осіб. Через економічну невлаштованість побуту, низькі життєві стандарти «радянської людини» знижувалася народжуваність, зростала смертність. Приріст населення не забезпечував звичайного відтворення поколінь. УРСР опинилася перед загрозою депопуляції (ПОНЯТТЯ)— абсолютного скорочення кількості мешканців республіки. Цей процес зафіксовано в сільській місцевості спочатку на Чернігівщині, Сумщині, а потім на Полтавщині, Вінниччині, а починаючи з 1990-х рр. у державі загалом.
Рівень життя — рівень споживання населенням матеріальних та духовних потреб, який характеризується якісними та кіль-кісними показниками: обсягом реальних доходів на одну особу, рівнем використання продовольчих і непродовольчих послуг. Депопуляція — переважання смертності над народжуваністю у розрахунку на 1000 осіб. Урбанізація —збільшення кількості жителів міст з одночасним зменшенням кількості сільського населення. Номенклатура —партійно-господарська верхівка, яка посідала панівне становище в системі управління державою.
Які ще процеси відбувались в демографії, дізнаємось після роботи зі статистичним матеріалом, отже «мовою цифр»…. 1 група За переписом населення 1959 року чисельність сільського населення України становила 53%. За переписом 1979 року – міських жителів 62%, сільських – 38%. Перепис 1989 року зафіксував скорочення чисельності сільського населення до 17.1 млн. чоловік (на 20%). Продуктивність праці в сільському господарстві за цей час майже не зросла. Населення сіл за існуючої продуктивності праці не могла годувати дві третини населення в містах. Ці процеси привели до погіршення структури самодіяльного сільського населення. Завдання
(Різке скорочення чисельності селян було зумовлене як загальносвітовою тенденцією до урбанізації (збільшення кількості міст), так і побутовою невлаштованістю та складністю із працевлаштуванням на селі. 2 група У середині 80-х років робітники склали 60% зайнятих у народному господарстві трудових ресурсів. Суттєво зросла кількість міського населення на Київщині (без м. Києва) – з 438.1 до 1041.2 тис. чол., або в 2.3 рази; на Львівщині – з 821.3 до 1630.5 тис. чол., або майже вдвічі.
(Відсутність житла, дешева робоча сила, ручна робота, низький загальноосвітній, професійний рівень.)
За період з 1959 по 1989 роки: чисельність українців у УРСР зменшилася з 76.8% до 72.1% чисельність росіян збільшилася з 16.7% до 22.1%. (Національний склад населення Української РСР зазнав суттєвих змін. Протягом 60–80-х років відбувалося скорочення чисельності титульного етносу — українців. Це було пов’язано зі зниженням народжуваності, старінням українців, а особливо через великі масштаби міграції до України представників інших національностей. Фактично повністю зрусифікованими були українські міста, за винятком західних областей. Русифікація стала державною стратегією, а головний напрямок розвитку національних відносин полягав у підтягуванні етносів до мови і культури «великого російського народу»..)
Своєрідним є поділ населення за статтю. У 1959 р. серед населення республіки питома вага чоловіків становила 44 %. Починаючи з 1970 р. цей показник збільшився на 45 %, а в 1979 р. — до 46 %. На цьому рівні він стабільно тримався і в наступні роки. Щодо вікової структури, наприклад, сільського населення посилювалася тенденція до його старіння, спостерігалося зменшення молодших вікових груп, зокрема осіб працездатного віку. Наприкінці 1980-х рр. на кожну тисячу працездатного населення припадало загалом 1034 непрацездатних, у тому числі 452 дитини і 582 особи похилого віку та інваліди. Швидкими темпами знижувалася народжуваність, причому в сільській місцевості цей показник був меншим, ніж у містах.
Робітники – 60 % Селянство – третина населення Інтелігенція – 25 % від працівників народного господарства
Деформації в соціальній сфері посилювалися несправедливим характером розподілу суспільних благ, породивши новий суспільний клас - номенклатуру. Що ж таке номенклатура? (робота з поняттям)
«…Каждый партийный комитет — райком, горком, обком ЦК имел перечень руководящих должностей (номенклатуру), кандидатуры на которые подбирались и утверждались бюро, фактически же — первым секретарем… В московской номенклатуре находились не только первые секретари обкомов, но и руководящие советские, хозяйственные и другие должности, вплоть до директоров крупных заводов».
В продовження теми, за допомогою «Мозкового штурму» визначимо привілеї номенклатури. Матеріали ви знайдете у підручнику. (СЛАЙД) 2. Спецталони на харчування залежно від чину. 3. Система закритих будинків відпочинку, санаторіїв, пансіонатів, які знаходилися у віданні Четвертого управління Міністерства охорони здоров’я. 4. Можливість виїжджати за кордон. 5. Розв’язання житлової проблеми в найкоротший строк і з найкращими варіантами. 6. Вищий ешелон мав цілорічні сімейні дачі, що утримувалися за рахунок бюджету. 7. Навіть тих номенклатурників, що вчинили злочин, без рішення і дозволу партії неможливо було притягнути до суду.
Отримуючи заробітну плату, яка в 2–3 рази перевищувала заробітну плату робітників та колгоспників, представники номенклатури могли придбати на них у 5–10 разів більше товарів. За умов тотального дефіциту номенклатура мала можливість за дешевими державними цінами купувати необхідні товари, тоді як основна маса людей або взагалі не мала доступу до якісних товарів або за неймовірними цінами вимушена була купувати на базарах чи у спекулянтів. «Вищі інстанції» мали закриті кращі санаторії, поліклініки та лікарні, що передбачували у віданні четвертого управління Міністерства охорони здоров’я, будинки відпочинку, пансіонати, а також мисливські господарства. Для чиновників партійно-радянського апарату зводилося поліпшене житло. Вищі урядові і партійні службовці мали постійно закріплені за ними цілорічні сімейні дачі. Квартири найвищих керівників обслуговували штатні покоївки, що утримувалися за державний кошт. Хатні робітниці, покоївки та інша домашня челядь навіть булла об’єднана у спеціальну профспілкову організацію, а їхня служба зараховувалася до трудового стажу. Діти партійно-державної еліти відвідували найкращі, найсучасніші дитячі садки і школи, після закінчення яких вони зазвичай вступали до престижних вишів. Керівництво Комуністичної партії, держави, котре постійно твердило про свої наміри побудувати справедливе безкласове суспільство, насправді створило з вигодою для себе суспільство витонченої соціальної нерівності.
Починаючи з XXIII з’їзду КП України і XXIII з’їзду КПРС (1966), на всіх високих партійних форумах завдання підвищення життєвого рівня населення декларувалося як одне з основних завдань партії та держави. Навіть у новій Конституції Української РСР 1978 р. були зафіксовані права на гарантовану гідну оплату праці, на забезпечення житлом, кваліфіковану медичну допомогу. Деякі позитивні зміни справді відбулися, хоча їх масштаби явно поступалися задекларованим. Так, уперше за роки радянської влади у людей зник примарний страх голоду. Регулярно, протягом усього року почали отримувати зарплату колгоспники. Із 1964 р. колгоспникам почали нараховувати і пенсію у розмірі 12–30 крб. Відносно зросла купівельна спроможність населення. Люди почали більше купувати телевізорів, холодильників, пральних машин, іншої побутової техніки. Але основні економічні показники, що мали гарантувати підвищення життєвого рівня населення, не виконувалися. . Збільшення доходів 1970-х — початку 1980-х рр. відбулось на тлі відносної стабілізації цін. Відчутно зростали лише ціни на «товари підвищеного попиту» (такими вважали килими, меблі, побутова техніка, автомобілі, ювелірні вироби), а також на деякі імпортні товари. Населення хворобливо реагувало на багатократне підвищення цін на каву, яке пояснювалося «неврожаєм в Африці на каву і какао-боби». Подорожчання товарів підвищеного попиту спричинило ланцюгову реакцію зміни цін і на деякі інші товари, а так само цін на «чорному ринку», але загалом ціни зростали украй повільно, а на деякі види товарів і послуг вони підтримувалися на незмінному рівні. Дуже дешево коштували населенню ліки, навіть імпортні препарати. Влада утримувала низькі ціни на продовольство, які були нижчими за світові у 2–3 і більше рази. Плата за житло і комунальні послуги так само була відносно невелика — на них в середньому витрачалось близько 3 % місячного бюджету сім’ї. Таким чином, середній сім’ї з трьох осіб, щоб мати дах над головою і нормально харчуватися, вистачало 150 крб на місяць.
(Після роботи в групах учні мають сформулювати негативні тенденції в соціальній сфері)
Кількість осіб, що поліпшили житлові умови (млн. осіб) Зростання населення України 1965–1985 рр. (млн. осіб) Запитання Які висновки можна зробити з наведених даних?
Деякі показники охорони здоров’я в Україні Запитання Які висновки можна зробити з даних діаграми?
Застій Фарцовщики Радянські мафії: наркобарони
Часто ми чуємо, що в 80-ті роки долар був дешевим і коштував 60 коп. Проте, це був штучний фіксований курс карбованця щодо долара. Доларів у вільному продажу не було — порушників карали за «валютну спекуляцію». Рівень заробітної плати в грошовому обчисленні зростав, але водночас зростали ціни на товари, різні послуги і т. ін. За показниками реальних доходів на душу населення, республіка 1980 р. посідала 12–14 місця, а 1985 р. — 5–6-те. Проте й тут виникали серйозні проблеми і диспропорції (див. табл.).
Темп и зростання реальних до ходів (у крб) на душу населення у союзних республіках (1970 р. — 100 %)
Запитання Які висновки можна зробити на підставі даних таблиці? (Із наведеної таблиці видно, що кількісні показники РСФСР та БРСР вищі за середні по Радянському Союзу, а УРСР, навпаки, — нижчі. Отже, економіка республіки поступово, але неухильно втрачала динаміку розвитку.)
Намагаючись не допустити зниження життєвого рівня громадян, керівництво вдавалось до різних заходів: 1.У 1970–1980-х рр. радянська планова економіка нарешті налагодила масовий випуск телевізорів, транзисторів, меблів, килимів, холодильників, костюмів, взуття та інших товарів народного вжитку. Але їхня якість уже не задовольняла попит людей. 2.Здійснено закупівлі за кордоном значних обсягів товарів широкого вжитку. Це поглинало десятки мільярдів доларів, отриманих від продажу західним країнам нафти і газу. Країни арабського Сходу, які також у значних масштабах експортували нафту, зуміли використати «нафтодолари» для створення нових галузей промисловості, модернізації господарства загалом, істотного покращання соціально-культурної сфери. У Радянському Союзі ці кошти просто «проїдалися». Нафтовий «бум» 70-х років закінчився, і в бюджеті виникли багатомільярдні дефіцити. 3.Що ж стосується українського села, то воно перебувало в ще гіршому становищі, ніж місто, хоча обсяги державних капіталовкладень, а також витрат на сільськогосподарських підприємствах протягом 60-х — першої половини 80-х років відчутно зросли. Розширилось житлове будівництво, до центральних садиб практично всіх колгоспів і радгоспів було прокладено дороги з твердим покриттям. У середині 60-х років було завершено електрифікацію села, кожне двадцяте село було газифіковане. 4.Проте «стирання граней між містом і селом», яке обіцяла программа КПРС 1961 р., не відбулося. Медичне обслуговування населення хоча й поліпшилося, утім, не настільки, щоби уникнути численних проблем. Наприкінці 80‑х років у медичних закладах республіки працювало 180 тис. лікарів і понад 500 тис. медичних працівників середньої кваліфікації. 5.Перетворившись на заручників власних необґрунтованих обіцянок і демагогічних заяв, партійно-державні верхи старанно приховували дефіцит бюджету
ВИСНОВОК: За рівнем життя Україна на початку 80-х років перебувала серед держав, що посідали 50–60 місця у світі. V. Узагальнення та систематизація знань
3 книги для домогосподарок «Хімія у побуті», 1979р.: ; «Корито та пральна дошка відходять у минуле... В СРСР розповсюджуються пральні машини з вертикальним бачком та мішалкою, що мають вальці для ручного віджиму білизни... Однак треба подбати й про тих господарок, які все ще перуть бавовняну білизну)господарським милом, їм можна рекомендувати завчасно замочувати намилену білизну на 8 — 10 годин при температурі ЗО — 40°С у розчині, що містить столову ложку соди на, 10 літрів води. Якщо білизна сильно заношена або забруднена, то замочувати її треба двічі, додавши у розчин для другого замочування дві ложки скипидару». Які зміни у домашньому господарстві відбулися у 70-х роках? Чи могли звільнити жінку такі машини від фізичної праці? Про що свідчать рекомендації для господарок, які ще не використовують пральні машині? Колишній міністр освіти П. Таланчук: «В СРСР робочий час на одержання зарплати для придбання одного кг хліба дорівнював 12,6 хв, у США — 5,8 хв; щоб купити один кг свинини робітникові СРСР потрібно було працювати 1 год 36 хв, а робітнику США — 17 хв. Робітник в СРСР на придбання чоловічого костюма повинен був працювати 137 год, американець 11 год, на придбання кольорового телевізора відповідно — 534 год і 31 год». Завдання: Прокоментуйте факти Із статті «Обшук». Газета «Ворошиловоградська правда», 1976 р.: «Потрібні для фотолюбителів товари акуратно розкладені на полицях магазину. Юний покупець взяв хімікати для проявлення плівки, підійшов до каси, щоб розрахуватися. Касир піднялася, швидким професійним рухом обшарила його кишені, потім скомандувала: — Роздягайся! Підліток зняв пальто. Біля нього скупчилися здивовані люди. Хлопчина заплакав, і касир, нічого не знайшовши, скомандувала: — Одягайся! — Хоча б вибачилася, — промовив хтось із покупців. — Язик заболить, якщо перед кожним... — гнівно відповіла Н. Н. Чуприна, касир магазину №71 „Фототовари"...» Про що розповідає документ? Чому виникали такі явища? Уявіть себе на місці підлітка: що ви відчуваєте? До яких наслідків у культурі суспільства це приводило?
VІ. Домашнє завдання Опрацювати відповідний матеріал підручника. Повторити тему: Дисиденство часів хрущовської відлиги | |||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||
| Переглядів: 1131 | | |||||||||||||||||||||
| Всього коментарів: 0 | |