Біля дошки:

• Розсипанка. «Грецьке суспільство»

Із окремих слів, скласти схему: «Грецьке суспільство»

• Лінія часу

• на лінії часу період існування «темних віків». Обчислити, скільки часу пройшло з часу початку темних віків і до н.е. (1200-800 рр.. до н. е) (3211)

• Бесіда

1) Чому період XI—IX ст. до н. е. в історії Греції називають «гомерівським періодом»?

2) Пояснити ознаки гомерівського періоду історії Давньої Греції (XI—IX ст. до н. е.).

3) На основі схеми охарактеризувати суспільний лад греків в XI—IX ст. до н. е.?

3. Етап орієнтації

• Які асоціації викликає слово «Спарта»?

4. Етап визначення мети.

У VIII—VII ст. в єдиної держави на території Греції не було. На кожному острові, у кожній гірській долині виникала самостійна держава. Найбільшу роль в історії Давньої Греції відіграли Афіни і Спарта. Стародавні греки, підкреслюючи значення цих міст-держав, образно говорили: вся Греція стоїть на двох ногах - однією ногою є Афінська, а другою – Спартанська держава. Наша розмова сьогодні про Стародавню Спарту. Бо й зараз часто можна чути: спартанський спосіб життя. Що це таке? Як жили в Спарті? Відповідь на ці та інші питання, ми отримаємо в ході уроку.

Проблемне питання: Чим було викликане запровадження суворих законів у Спарті?

( основним завданням спартанської держави стало утримання в покорі поневолених народів)

5. Етап проектування.
6. Етап організації і виконання плану роботи

У XI ст. дорійці завоювали півострів Пелопоннес. Тут близько 900 р. до н.е. вони заснували поселення Спарта, яке згодом перетворилося на місто-державу-Спарту, яка об'єднала під своєю владою навколишні землі в місцевості Лаконіка. Тому Спарту ще називали Лаконікою або Лакедемоном. Спарта сильно поступалася за красою Афінам. Вона була схожа на військовий табір, це було похмуре і непривітне до чужинців місто. Тут не було ні галасливого ринку, ні ремісничих майстерень. Ремісничі вироби для спартанців і під їх контролем виготовляло неповноправне населення - періеки. Уздовж вулиць тяглися одноповерхові дерев'яні будинки, схожі один на одного. У Спарті був відсутній театр, майже не було кам'яних храмів і статуй. На вулицях ми б побачили загони маршируючих спартанців, почули б уривчасті слова команди і військову хорову пісню.

Згодом племена завойовників поширилися по всьому Пелопоннесу, підкоривши місцевих ахейців. За розвит­ком дорійці поступалися народам мікенської культури, але володіли зброєю із заліза. Мабуть, саме це відіграло вирішальну роль у війні.

Ахейці чинили за­пеклий опір завойовникам. Останньою була захопле­на фортеця Гела. Це коштувало дорійцям величезних зусиль і численних втрат. Відтоді вони всіх підкоре­них ахейців із презирством, але все ж таки побоюючись, називали ілотами.

Підкорене населення опинилось у становищі дер­жавних рабів. Ілотів примусово розселили по всій те­риторії Лаконіки і закріпили за ділянками орної зем­лі, яка тепер належала родинам спартіатів. Ілоти її обробляли, забезпечуючи завойовників плодами своєї праці. Усіх жителів Спарти, які підкорились спартанцям, але не мали громадян­ських прав, називали періеками. Вони були вільними та не могли брати участі в державних справах. Спартанське суспільство певним чином нагадувало суспільство Індії. Воно поділялося на дві основні верстви: вільних воїнів і залежних землеробів. Перехід із одного стану до іншого був неможливий. За зраду або боягузтво воїна могли стратити чи вигнати з міста, але не могли перетворити на ілота. Так само, незважаючи на будь-які досягнення та заслуги перед Спартою. ілот або чужоземець не міг стати повноправним громадянином суспільства.

Спартіати й ілоти, гнобителі й пригноблені, люто ненавиділи одні одних. Щоб утримувати в покорі ве­личезну кількість поневолених ахейців, спартіатам довелося перетворити своє місто Спарту на щось по­дібне до військового табору.

Більшість родючої землі Пелопоннесу знаходилася на території Мессенії. Спартанці прагнули захопити цю країну. У VIII ст. до н. е. розпочалася Перша Мессенська війна. Мессенці не поступалися ворогові ані муж­ністю, ані стійкістю. На чолі з царем Аристодемом вони понад 18 років боролися за незалежність вітчизни, але врешті Мессенія зазнала по­разки. Та мессенці не ба­жали коритися. У другій половині VII ст. до н. е. вони повстали проти спартанців на чолі з Аристоменом. Під час Другої Мессенської війни Спарта захопила майже всю Мессенію. Частина мессенців змушена була переселитися до Сицилії, решта перетворилася на ілотів. Після цього спартанці стали єдиними володарями мессенської землі. Землю обробляли ілоти.

• Робота із схемою «Соціальний устрій Спарти»

(слайд)

• Фомування понять

Спарта - інша назва — Лакедемон, тобто держава в Лаконіці (область у південному Пелопоннесі).

Спартіати — повноправні громадяни Спарти, нащадки дорійців.

Періеки— "ті, що живуть поруч", вільні жителі Спарти, які мали особисту свободу, але позбавлені політичних прав і не володіли землею, нащадки ахейців, які підкорилися дорійцям.

Ілоти — державні раби, які були прикріплені до земельних наділів і працювали на спартанців. Нащадки ахейців, які не побажали підкоритися дорійцям.

Мессенія - сусідня з Лаконікою країна на захід від Спарти.
Криптії — кривавий звичай, поширений серед молодих спартіатів, що полягав у щорічному знищенні ілотів.
 

• Робота з історичним джерелом «Уривок з твору Плутарха "Вибрані життєписи»

Як злодії, спартанці озиралися у завойованій країні, чекаючи нападу. Ілоти часто піднімалися на боротьбу за визволення. Тому спартанці щорічно влаштовували напади на ілотів, які називали «криптіями»

• Прочитаємо уривок із історичного джерела і визначимо, з якою метою проводились криптії?

"Час від часу влада відряджала на промисел молодих людей, що вважалися найбільш кмітливими, забезпечивши їх тільки короткими мечами та найнеобхіднішими харчами. Вдень вони відпочивали, ховаючись по затишних кутках, а вночі, залишивши свої схованки, убивали всіх ілотів, яких зустрічали на шляхах...

Спартанці ставилися до ілотів брутально й жорстоко. Вони поїли ілотів вином, приводили на загальні трапези, наказували співати поганих пісень та виконувати незграбні танці, щоб показати молоді, що таке сп'яніння».

Головне завдання держави - тримати в покорі ілотів.

• Робота із схемою «Державний устрій Спарти» (слайд)

Про державний устрій Спарти ми дізнаємося завдяки законам, які приписують Лікургу. Він належав до царського роду, але відмовився від влади на користь племінника. Після тривалих подорожей Лікург повернувся на батьківщину і запровадив у Спарті нові закони. Згодом він пішов у Дельфи, але взяв від спартанців обіцянку до свого повернення не змінювати запроваджених ним правил. Із Дельф Лікург поїхав на о.Крит, де заморив себе голодом. Тіло Лікурга було спалене, а попіл розвіяний над морем. Отже, Лікург справді ніколи не повернувся додому, і ніхто із спартанців не наважився змінити його закони.

Лікург встановив порядок діяльності народних зборів – апели. Участь у таких зборах мали право брати лише громадяни-воїни. Ці збори ухвалювали закони, вибирали чиновників, провадили суд. Голосування здійснювалося за допомогою крику. Лікург змінив форму царської влади. На чолі держави стояли два царі-полководці, яких обирали на рік із двох найбільш могутніх та ворогуючих між собою родів. Це давало гарантії, що жоден з них не стане тираном. Царі мали необмежену владу тільки під час війни. У мирний період усі найважливіші питання вирішувала рада старійшин – герусія. Вона складалася з 30 осіб – геронтів. Усі вони мали вік понад 60 років. Геронти обговорювали закони й виносили їх на голосування народних зборів.

Лікург заснував раду з п'яти ефорів. Вони скликали народні збори та керували їх роботою, стежили за чітким дотриманням спартанцями чинних законів і традицій. Головним їхнім завданням було не допускати в Спарті необмеженої влади царів. Ефори також спостерігали за зоряним небом і залежно від розташування планет передрікали сприятливі або несприятливі дні для війни, зборів, суду.

• Фомування понять

Ефори — від грец. "наглядачі". 5 вищих урядових осіб у Спарті, які контролювали виконання законів Лікурга та мали право контролю над усіма спартіатами, навіть царями.
Герусія — вищий державний орган в Спарті. Складалася з геронтів (урядовців не молодших 60 років), яких обирали довічно. .

Апелла — назва народних зборів у Спарті, куди входили всі воїни після ЗО років.
Олігархія — в перекладі з грецької — "влада небагатьох". Система державної влади, за якої найбільші повноваження належать найбагатшим або найзнатнішим громадянам.

• Робота з документом

Плутарх про вибори геронтів

У цьому випадку починалося найвеличніше змагання у світі, змагання, де кожен бився до останніх сил. Йшлося не про те, щоб бути оголошеним найпрудкішим із швидких у бігові, найсильнішим із сильних, а найкращим і найрозумнішим між найкращими і найрозумнішими людьми... За свою моральну перевагу переможець отримував по життєво... владу в державі, ставав володарем над життям і смертю, честю і безчестям...

• Коментоване читання з укладанням схеми: «Закони Лікурга»

Головним джерелом чвар у суспільстві Лікург уважав багатство й бідність, тому він зрівняв усіх за майновим станом, здійснив переділ землі, заборонив її продавати і купляти. (заборона продажу і купівлі землі)

Лікургом заборонялося під страхом смертної кари користуватися золотом, сріблом, коштовним камінням. Житла й одяг спартанців були простими та одноманітними. Будинки, згідно із законом, належало споруджувати тільки за допомогою сокири та пилки. Хитромудрий Лікург запровадив нові гроші, які нікому не спадало на думку нагромаджувати. Одна монета, що виготовлялася із заліза, важила кілька десятків кілограмів.( заборона збагачення) (однакові умови побуту)

Лікург уважав виховання найбільш дієвим засобом наведення порядку в суспільстві, тому вже від семи років дітей виховувала держава, а не батьки.

Для підтримання суворості звичаїв Лікург заборонив виїздити з країни та подорожувати, доступ іноземців до Спарти також був обмежений. Заборонялось також займатись ремеслом і торгівлею (заборона виїздити з країни, заборона спартіатам займатися ремеслом і торгівлею)

Схема «Закони Лікурга»

- Встановлення нового державного устрою

- заборона продажу і купівлі землі

- заборона збагачення

- однакові умови побуту

- єдина система виховання дітей

- заборона виїздити з країни.

- заборона спартіатам займатися ремеслом і торгівлею

• Прогнозована діяльність

• Чим же тоді могли займатися спартанці?

• .Розповідь про спартанську армію із демонстрацією презентації

Спартанці досягали успіху лише в одному - у військовій справі. Усі чоловіки поліса становили могутню армію. В середині VI ст. до н.е. — непереможне військо, основу якого становила знаменита спартанська фаланга. Фаланга складалася з 8 рядів по тисячі воїнів в кожному.3 перші ряди виставляли вперед списи. Фаланга врізалась в противника і знищувала його. Спартанці були хоробрими, витривалими воїнами. Іх називали гоплітами. (Слайд-озброєння). Плутарх про спартанське військо писав «Коли військо вишикувалося в бойовому порядку перед ворогом, цар приносив у жертву козу і наказував усім солдатам надіти вінки, флейтистам грати... Сам він починав військову пісню, під яку йшли спартанці... їхні ряди були зімкнуті; нічиє серце не билося від страху; вони йшли назустріч небезпеці під звуки пісень, спокійно і весело... Цар ішов на ворога в оточенні воїнів.»

Зазвичай вони не переслідували відступаючих ворогів, вважаючи нижче своєї гідності вбивати тих, хто втікав. Триста найкращих із них ставали особистою охороною царя. Жителі міста вважали себе непереможними у битвах, і тому місто Спарта не було захищене мурами. Весь день воїн проводив у військовому таборі і лише вночі повертався додому. Обідали вони в громадській їдальні. Ці обіди називались сиситії.. Улюбленою стравою була юшка із бичачої крові з чечевицею.

• Рубрика «Це цікаво»

У 30 років спартанець вважався повнолітнім і мав право отримати ділянку землі та одружитися. Неодруженого спартанця суспільство карало. Його могли побити під час релігійних свят.

У Спарті батьки не мали права розпоряджатися своєю новонародженою дитиною – її долю вирішували геронти. І Вони прискіпливо оглядали дитину і, якщо вирішували, що вона слабка, наказували кинути її у прірву.

Говорити спартанців учили коротко, по суті, звідси пішов вираз «говорити лаконічно», тобто як житель Лаконіки.

Спартанські жінки були найбільш вільними й незалежними порівняно із жінками інших грецьких полісів. Вони нарівні з чоловіками діставали фізичну підготовку, змагалися під час спортивних ігор, які присвячувалися богині Гері.

Жінки цілком і неподільно володарювали у господарстві, тоді як чоловіки займалися військовою справою. Спартанки самостійно виховували своїх дітей: хлопчиків – до семирічного віку, дівчаток – до одруження. Але вони не мали права брати участь у народних зборах.

• Прогнозована діяльність

• Яким могло бути виховання в такій державі?

• Повідомлення учня «Спартанське виховання»
   

Хлопчиків з 7 років відбирали в батьків і виховували у військових загонах. Спали вони на підстилках з колючого тростини, ходили босоніж. Раз на рік видавався плащ, який одягали на голе тіло. Волосся стригли наголо. Дорослі стежили за тим, щоб діти частіше сварилися, билися, щоб у бійках гартувався характер і з'являлося мужність. Їх навчали стійко переносити позбавлення і голод, годували погано, заохочуючи злодійство на чужих городах і в коморах. Дізнавшись про витівки синів, батько радів: «Молодці, вони зуміють прогодувати себе під час військового походу, їх не злякають труднощі!» Якщо ж хлопчиків зловлятьі поб'ють, в-они батькові не поскаржаться, той теж поб'є: не за крадіжку, а за те, що попалися.
Афіняни називали спартанців неуками, тому що грамоту хлопчики вчили мало. Зате напружено займалися бігом, гімнастикою, метанням диска і списа, показуючи сміливість і спритність.

• Гра «Журналіст»

Уявіть, що Ви журналіст і Вам необхідно написати статтю про виховання дітей для місцевої газети. Виділіть не менше 4 методів спартанського виховання, використовуючи текст про виховання хлопчиків у Стародавній Спарті.

Плутарх. Лікург, XVI
«... Годувальниці були дбайливі і умілі, дітей не сповивали, щоб дати свободу членам тіла, ростили їх невибагливими і не розбірливими в їжі, що не бояться темряви чи самотності, не знають, що таке свавілля і плач.
.... Грамоті вони вчилися лише в тій мірі, в якій без цього не можна було обійтися, в іншому ж виховання зводилося до вимог беззаперечно підкорятися, стійко переносити позбавлення і брати верх над супротивником.
З віком вимоги робилися все жорсткішими: дітлахів коротко стригли, вони бігали босоніж, привчалися грати голими. У дванадцять років вони вже ходили без хітона, отримуючи раз на рік за гіматій, брудні, запущені; лазні і умащення були їм не знайомі - за весь рік лише декілька днів вони користувалися цими благами.
Спали вони разом, на підстилках, які самі собі готували, ламаючи голими руками гострий очерет»

Методи спартанського виховання

1. Ростили невибагливими і нерозбірливими в їжі.

2.Вчили бути сміливими.
2. Мало вчили грамоті.
3. Вчили беззаперечно підкорятися.
4. Вчили стійко переносити позбавлення і брати верх над супротивником.
5. Дуже рідко дозволяли митися.
6. Привчали до праці.

• Мозковий штурм

Що подобається вам у системі спартанського виховання, а що ні? — Висловіть своє ставлення до цієї системи виховання. Чи хотіли б ви опинитися на місці спартанських дітей?

• Розповідь учителя «Посилення Спарти в другій половині VI ст до н. е.»

Причина посилення спартанської держави в середині VI ст. до н.е. — непереможне військо, основу якого становила знаменита спартанська фаланга. Вже у середині VI ст. до н.е. Спарта підкорила такі великі поліси, як Коринф, Сикіон, Мегари, в результаті чого склався так званий Пелопоннеський союз. Це сталося у 550 р. до н. е.. Цей союз став найбільшим політичним об'єднанням тогочасної Греції. Пізніше спартанці намагалися поширити свій вплив на інші грецькі держави, в тому числі і на Афіни.

7. Етап контрольно – оцінювальний.

• Мозковий штурм

Проблемне питання: Чим було викликане запровадження суворих законів у Спарті?( основним завданням спартанської держави стало утримання в покорі поневолених народів)

• Робота з ілюстрацією

- Які сторони спартанського життя відображені на малюнку?

• Розповідь Мюнхаузена.

ПИТАННЯ: що в оповіданні Мюнхаузена не відповідає дійсності?
Як-то давним-давно довелося мені побувати в різних грецьких містах і, звичайно ж, у Спарті. Дуже мені сподобався цей місто, особливо його жителі, міцні, сильні, витривалі. Правда, мене не відразу впустили до міста, довелося стукати у високі і міцні ворота і чекати, щоб їх відкрили. Коли вийшла охорона і пропустила мене, я вирішив у першу чергу оглянути визначні пам'ятки міста і запитав: «Де у вас знаходяться театр, музеї, які пам'ятники у вас є?» Один із спартанців погодився стати гідом і показати своє місто. Спочатку ми пройшли через широку торгову площу. Торговці-зазивали здалеку гучними голосами намагалися привернути увагу до своїх товарів. Я теж дещо купив собі на пам'ять про це місто. Потім ми підійшли до стін красивого будинку з колонами. Це був театр. Пройшли на головну вулицю Спарти, де я побачив численні пам'ятники героям, мужнім воїнам, спортсменам-олімпійцям. Повз мене проходили ошатно одягнені городяни. Вони вели за руки своїх дітей. У мене склалися найкращі враження про спартанців і їх місті.
 

8. Підсумок уроку.

Время шлемов золочёных,
Что оставило для нас ты?
В Спарте не было учёных,
Лишь солдаты и гимнасты.

У Афин всё ныли раны,
Спарта ширилась и крепла.
От Афин остались храмы,
А от Спарты кучка пепла.

9.Домашнє завдання

1. Опрацювати текст параграфа.
2. Скласти розповідь про життя спартанського хлопчика, використовуючи матеріал підручника та додаткову літературу. В оповіданні має бути розкрите значення поняття «спартан­ське виховання

Випереджальне завдання: підготувати інсценування (або чи­тання за ролями) міфу про Тезея.